Без майбутнього, або ментальні гальма

Фінансова криза в вітчизняному футболі – можливість для молодих гравців заявити про себе.

За перманентний період, що вже триває приблизно півтора року, на жаль, не з’явилося великої кількості доморощених талантів.

Дуже добре себе зарекомендував Валерій Лучкевич. Складається таке враження, що він отримує величезну насолоду від гри в футбол.

Також дуже добре зарекомендували себе два гравці донецького Шахтаря, які перебували в минулому сезоні в оренді в Зорі. Микита Шевченко витворяв справжні дива на останньому рубежі. А Максим Малишев став справжнім господарем центу поля в луганській команді.

В Говерлі в Грозного дуже добре розкрився М’якушко.

Михайло Іванович Фоменко тільки підтвердив, що ці хлопці дуже гарно працюють -залученням до лав національної команди Шевченка, Лучкевича та Малишева.

А де інші?

На жаль, в нас українців, таке ментальність, що дозволяє зупинити свій шлях на середині дороги. Тільки варто молодому гравцеві потрапити до дублю, чи декілька разів вийти в складі першої команд, як він відразу знижує до себе вимоги, або не може зложити собі ціну.

А варто гравцеві здобути хоч невеличку перемогу навіть на юнацькому рівні – все пиши –пропало.

Євро Ю-19 в 2009 році в Донецьку та Маріуполі. Тобто, гравцям, які тоді грали зараз по 25-26 років. Хто залишився «на плаву»? Рибалка, Гармаш в Динамо. Карноза в Карпатах( тоді був в Дніпрі). А де інші лідери тої команди? Голкіпер Левченко грає за дубль Зорі. Там же в Зорі знаходиться Чайковський. Петров на заробітках в Казахстані. Парцванія без клубу. Коркішко був в першоліговій Полтаві, але вже залишив клуб. Віценця замучили травми.

Як говорив великий ВВЛ, що думай про футбол, а все інше до тебе прийде, якщо будеш відповідно працювати. За прикладами далеко ходити в ліс не потрібно.

Всім відомо, що Микола Петрович Павлов вміє працювати з молодими гравцями.

З дубля Шахтаря Павлов знайшов молодого нападника Кулача, з часом він став один із лідерів команди. Але з часом, Владислав вирішив, що Іллічівець він вже переріс, тому подався до Запоріжжя де нічого не показав в другій половині сезоні, зараз буде пробувати себе в Сталі з Дніпродержинська. Схожа ситуація з уродженцем Рівненської області Тотовицьким, який минулої осені був лідером Іллічівця де мав велику довіру від тренера, але захотілося всього та відразу – потрапив до Зорі не міцно сидить на лавці

Або скільки ми чули про покоління Металісту 1994 -95 років? І де воно?

На жаль, таких прикладів дуже багато.

Доволі прискіпливо слідкую за турніром дублюючих команд. В 2013 році команда Динамо Ю -19 під керівництвом, на жаль, вже покійного Валентина Белькевича перемогла в турнірі в запеклій боротьбі з Іллічівцем. Команда, була неймовірно сильною та перспективною( Бурда, Полегенько, Яремчук, Кузик, Харатін, Тищенко, Чумак). Був впевнений, що з тієї команди точно хтось дійне до першої команди Динамо.

Сьогодні в Динамо в ротації застосовують тільки Бруду, всі інші виявилися не здатними перейти до дорослого футболу. Причин в цьому дуже багато. Варто було Ігорю Харатіну двічі поїхати на збір з першою командою Динамо, як він відразу знизив до себе вимоги. Як результат в Динамо запросили на його позицію серба Петровіча.

Олександр Васильович Петраков перед ЧС в Новій Зеландії говорив, що найбільша проблема команди, що багато гравців вже задирають носа, тому, що вже хтось грав за перші свої команди, когось долучали до тренувань. Виступи на цьому Мундіалі тільки підтвердили слова Петракова.

Дуже схожа ситуація і з виступом дружини Олександра Борисовича Головка на ЧЕ в Греції. Команда грала поки все виходило( кваліфікація), як тільки виникли проблеми – все полетіло шкереберть. Показовий матч з Францією, де молоді французи просто тримали на рівні витягнутої руки нашу збірну.

Мене можна вважати повним песимістом, але я впевнений, що найближчі роки збірна України залишиться на тому самому рівні. Нічого особливого не зміниться. Максимум - можливий учасник континентальних форумів, але не більше того, а мінімум -2-3 місце в відбіркових групах.

Насамперед тому, що дуже гостро стоїть проблема кадрів для Національної команди. Про, що мова, якщо ще до збірної долучається 36-ти річний Тимощук, а фактичної заміни Ротаню( що підтвердив матч з Словаками в Києві), Федецькому, навіть Ярмоленку та Коноплянці просто не має. Про проблему форвардів, я взагалі мовчу. Виклик «Дубковського» –це скоріше пародія. Кожне покоління дає дуже багато талантів, але вони через певні проблеми не можуть перейти з юнацького футболу в дорослий.

Минулий рік ми всі сподівалися на прогрес Малиновського, Болбата, Соболя, Гречішкіна, а сьогодні вже не всі знають за які клуби вони грають. Чи скажімо ситуація з Радченко з Металіста, якого ще Маркевич залучав до першої команди. На жаль, Артем не може зложити собі ціну. Як результат, пролетів повз заявку на ЧС в Новій Зеландії. Зараз перейшов до Хайдуку.

Досягнення-це коли ти став чемпіоном, отримав медалі, кубок, а все інше тільки можливість завоювати ці медалі та кубок.

Хотілося б, щоб і ЗМІ відносилися до молодих гравців по –іншому. Не встиг ще Віктор Ковалеко нічого досягти, а він вже не сходить з перших шпальт. Така слав нікому не потрібна, особливо Коваленку. Не встиг Чумак забити гол Металісту та вийти на заміну з Генгамом, як вже всі знають про його першого тренера та звідки він родом та про, що мріє.