Враження від матчу проти Шахтаря.

Поразка від Шахтаря значить тільки те, що 16 жовтня 2015 року Шахтар є сильнішим від Динамо. Далі потрібно все проаналізувати та зробити висновки, аби таких матчів більше ніколи не було, або було дуже мало. Насправді, матч проти Шахтаря показав, що в Динамо теж є маса своїх проблем, які не потрібно відкладати в довгий ящик, а намагатися вирішувати.

1. Без матчів проти сильних команд Динамо ніколи не зможе прогресувати і сильно на щось розраховувати в Європі. З початку чемпіонату кияни провели тільки 5 матчів дійсно проти сильних команд( двічі Шахтар, Зоря, Дніпро та Порту), коли грати потрібно на максимум можливостей. В всіх інших матчах- результат був відомий, ще до виходу на поле. Реально потрібно змінювати чемпіонат. Матчів проти Дніпра, Шахтаря повинно бути набагато більше, ніж є зараз.

2. Завжди, коли в відбуваються вікна на матчі збірних Динамо доволі слабо проводить наступний матч. Тобто, виходить так, що команда разом перед матчем чемпіонату не тренується. Одні залишилися, другі – поїхали. Важкі перельоти, та довгий збір команди. Пригадайте: Динамо завжди дуже слабо виглядає в матчах за Суперкубок, тому, що команда фактично збирається за тиждень фактично за днів десять до початку сезону.

3. Динамо програло центре поля, а все інше є наслідки. Не хочу переходити на персоналії, але доведеться. Велозо провалив черговий важливий матч, або матч проти сильної команди. А Гармаш створив неймовірно велику кількість обрізок та втрат м»яча. Взагалі на темі центру поля Динамо варто зупинитися окремо( обіцяю, що коли з»явиться трохи більше вільного часу обов»язково опишу бачення цієї проблеми). За іменами і за зарпалатнею в Динамо в центрі все гаразд, але насправді все по іншому. Претензій до Велозо більшає з кожним роком. Напевно, що він підходить більше іншим командам, які грають через контроль м»яча в середині поля. Грати тільки на чистих м»ячах дуже важко. Ефективність стандартів Мігеля теж не радує. Не до кінця зрозуміло, що в нього з мотивацією, йому вже під тридцять, а контракт завершується влітку. Від Беланди ніхто не знає чого чекати, напевно, що він сам і не знає. Як почався весною спад, так він триває до сих пір. Ситуація з Грамашем теж не однозначна: або він не в формі, або травмований. Матчів до яких Денис готовий на всі сто в сезоні не так багато, а це один з потенційних лідерів команди. Так, щоб на нього можна було розраховувати, як на лідера команди, на жаль, такого не має. Про «супер – трансфер» Петровіча взагалі не має чого писати. Я не розумію: чим він кращий від Дедечка, чи Вукоєвича, який пішов літом, як вільний агент? Можливо, час надати можливість молодому Буяльському, який поки особливо не вражає, зате більш стабільний?

4. На жаль, Динамо стає доволі передбачуваним. Сильні тренери відразу розкушують наш горішок. Так було з Монтеллою, та і з Луческу. Потрібно щось змінювати, від чогось відмовлятися.

5. Кожен тренер розуміє, що кожного сезону потрібні зміни. Баварія відмовилася від лідерів середини поля Швайнштайгера та Крооса, тільки тому, що лідером середини поля Гвардіола бачив Тіаго Алькаранту. Як показує час – відмова від колишніх лідерів центру поля не була вже такою утопією, як здавалося раніше. Відчувши таку підтримку Алькаранта став справжнім лідером середини поля німецького топ-клубу. Олег Гусєв – легенда клубу, але при довірі та підтримці не думаю, що Сергій М»якушко чи Віктор Циганков зіграли б гріше.

6. Динамо влітку купувало гравців, але реально поки ніхто не підсилив команду, можливо, навіть навпаки. Можливо, окрім Мораєса

7. На жаль, матч проти Шахтаря показав, що Динамо поки не готове грати двічі на тиждень. А так грає вся Європа

8. В клубі ніхто не працює з вболівальниками. На матч проти Шахтаря прийшло трохи більше половини стадіону. Я думаю, що це просто ганьба для Києва. Ті, люди, які повинні відповідати за цей напрямок займаються всім іншим, тільки не цим.