Друзі, прочитайте вірша, за душу бере...
За пазухою сіре кошеня Зігріло вкотре серце після бою; Не маючи ні роду, ні звання Воно було солдатом і героєм. За латами дешевої броні, Опалені розпушувало вуса. З тривогою дивилось на вогні Пекельного на Сході землетрусу. Таке патріотичне і смішне З душі збивало скрутності оскому, Здавалося теплішим за шинель, Коли мурчало пісню колискову. Торкалося рожевим язиком До ран, що запалилися від гною, І пахло дивовижно молоком, Домівкою, дитинством та війною. І байдуже, де Захід, чи де Схід; Воно загралось гільзами з патронів: Маленьке і беззахисне, як світ, Дитя війни сучасних батальйонів. Та мужніми робилися серця, Бо знали: в найсуворіші години, За пазухою кожного бійця Є часточка своєї України!