Сьогоднішній пост, хоч і пишеться він у День сміху, але смішного в ньому-лише слово Балабуха. Це прізвище родини, що володіла кондитерською фірмою, що була досить відомою не лише в Києві, але й за кордоном.
Про походження кондитерського бізнесу в Києві збереглася легенда, зафіксована науковцем Михайлом Закревським.
За цією легендою, 1787-го року до Києва нібито приїхала Катерина ІІ. У складі її свити був кондитер, швейцарець на прізвище Бальї. На одній із вуличок Подолу він підзковнувся, впав і зламав ногу. Катерина поїхала, а Бальї залишився. Поки видужував, жив на віллі київського війта, що знаходилась на Пріорці. Вілла ця потопала в садах. Бальї вирішив зробити з плодів дерев саду варення. Повернувшись до Петербурга, він пригостив десертом Катерину та весь двір. Двір від невідомого десерту був у захваті.Проте це-лише легенда. Насправді ж Катерина знала й любила київські солодощі ще до 1787-го. Так, зберігся її указ від квітня 1777-го року, де вона наказувала привезти варення з Києва до Петербурга. Привезли його у жовтні того ж року. А в Європі київські солодощі були відомі ще за чотири століття (!) до "пригоди" зі швейцарцем. Так, 1386-го року їх відсилали до польського короля та литовського князя Ягайла.
Саму ж фірму Балабух заснував нащадок старовинного козацького роду Семен Семенович Балабуха (1771-1853). За його керівництва це була невелика фірма. Конкурувати з великими фабриками дозволяли головним чином висока якість продукту та ділова хватка керівника.
Після смерті Семена Балабухи фірму успадкували його сини-Микола та Олександр. Фірма розкололась. Старший син-Микола Семенович мав магазин на вулиці Олександрівській (нині-Сагайдачного) . Його фірма отримала світову славу, та численні нагороди. Микола Балабуха навіть був міським головою Києва.
Магазин Олександра Балабухи розташовувався на вулиці Спаській. У останні роки життя він не міг керувати своєю фірмою і тому опорою бізнесу Олександра став Микола.
Фірму Миколи Балабухи після його смерті успадкував його син Аркадій. Фірму Олександра успадкував Микола Олександрович. Він відкрив торгівлю в Петербурзі
1892-го року вони розгорнули між собою своєрідну "газетну війну". Микола Олександрович наполягав-власник фірми-він. Аркадій Миколайович заявляв про свої права. Невідомо, чим вона закінчилась. Але про цю "війну" згадували й після банкрутства обох фірм.
Фірма Миколи Семеновича проіснувала до 1911-го року. На її місці був побудований житловий будинок. Фірма Аркадія Миколайовича збанкрутувала 1915-го