Спогади про ЄВРО-2012. Україна - Швеція. Частина 1.

Доброго дня, шановне панство !

Dzień dobry, szanowni państwo !

Більше, ніж за місяць, наша Збірна розпочне шлях на ЄВРО-2016.

Але до цього хотілося б згадати ті емоції та свято, яке було влітку 2012 року. А зараз якраз є нагода це зробити. То було щось поза межею реальності.

І відверто кажучі, давно планував написати це.

Пам'ятаю, як перед домашнім матчем Україна - Вірменія, у вересні 2003 року, керівництво нашої держави та керівництво поляків, виявили ініціативу - подати зявку на проведення ЧЄ-2012. Звісно, що спочатку усі думали, що це нереально. Я спочтаку теж подумав, що навряд країнам Східної Європи нададуть право провести цей турнір. Але починаючі з дня підписання меморандому про співпрацю, почалася кропітка робота над цим грандіозним проектом. І коли у 2005 році Україна та Польща вийшли у наступний етап разом з Угорщиною та Хорватією, та Італією, то я не міг повірити, що ми реально можемо виграти цей тендер. Бо проблем тоді було багато. А найголовнішою проблемою був ТРЦ"Троїцький", який будувався майже впритул до НСК"Олімпійський". Це було головною загрозою того, що УЄФА може і не довірити проведення Україні ЄВРО-2012 через це незаконне, як на мене, будівництво. І тоді ще мер Києва Льоня-космос та його молода команда "робили, щось важливе" ;) Хоча для знесення цього ТРЦ Черновецький так нічого і не зробив. Щоправда пізніше все домовилися з власником про його знесення.

УЄФА визначилася, що у листопаді 2006 року відбудеться остаточне голосування щодо хазяїна Чемпіонату Європи, який пройде у 2012 році. Але цього не відбулося, бо УЄФА дала ще час країнам добре підготуватися. І ось настала мить істини. 18 квітня 2007 року, відбулося голосування щодо визначення хазяїна ЄВРО-2012. Я тоді конкретно нервував, бо до кінця не вірилося, що у нас в країні пройде ЄВРО. І ось до трибуни підходить новий Президент УЄФА Мішель Платіні, який тримає у руках заповітний конверт. Щось говорить французькою, накшталт: "Tous parlent anglais ?". Що в перекладі: "Усі говорять англійською ?" :) Настав момент на який чекала Україна 3,5 роки. Мішель відриває конверт і говорить: "The right to host European Championship in 2012 goes to..... "Poland & Ukraine" !!!!! В перекладі: "Право на проведення Чемпіонату Європи з футболу дістається..... "Польщі та Україні" !!!!!

Україна прийме ЄВРО !!! Це було простойно неймовірно !!! Хто міг подумати, що двом Східним країнам довірять провести ЧЄ. Але це сталося. Окрема подяка Григорію Михайловичу, завдяки титанічним зусиллям якого, і це визнав Президент ФФП Міхаїл Лісткевіч, ми і виграли разом з нашими друзями тендер на проведення Чемпіонату Європи.

Тепер основною задачею було дочекатися почату продажу квитків на сам чемпіонат. Я, як і всі вболівальники у 2011 році подав заявку на розігріш квитків у лотереї. Бо тільки так можна було отримати квитки. Дуже сподівався, як і усі, що зможу виграти. Але на превеликий жаль, виграти квитки не вдалося. І я вже був у відчаї. Це був лютий 2012 року. Домашній ЄВРО я не міг ніяк пропустити. І ось 5 травня 2012 року я побачив рекламу, де Unicredit (УкрСоцБанк) був вказаний, як одним зі спонсорів ЄВРО-2012. Я відразу полетів у відділення Unicredit, який знаходився у центрі Луганська ! Коли зайшов до відділення, то я був не один, хто захотів придбати квитки. Купівля квитків зайняла до 30 хвилин. Так ще щоб я міг купити квитки, я повинен був купити монету до ЄВРО за 100 гривень. І ось йду у касу, оплачує квитки, і отримую розпечатку для отримання квитків !!! Все ! Купив 3 квитка на усі домашні матчі ЄВРО. Виявилося, що станом на 8 травня, у продажу на матчі нашої Збірної залишалося 5,700 квитків. І як виявилося, що дарма я хвилювався через квитки. А квитки можна було забрати у містах, де проходитимуть матчі. Тобто у Києві та Донецьку. Купив квитки за €30 та €70.

Отже, тепер основною задачею було придбати квитки на потяг, щоб забрати квитки і щоб потрапити до столиці 11 червня . І виявилося, що квитки на 10 червня до Києва майже не залишилося. Узяв, що було.

6 червня поїхав за квитками до столиці. Коли приїхав, то біля центру видачі квитків, у "Палаці Спорту" побачив справжній ажіотаж. Людей було не меньше 300 чоловік. А тим часом на Майдані закінчувалася підготовка фан-зони. Це було 7 червня.

А ввечері 7-го числа сидів вже у потязі до Луганська, а у кишені лежав заповітний квиточок. Просто розкішно;) Звісно, що на відкриття ЄВРО-2012 я встиг доїхати додому. Відкриття було шикарним у Варшаві.

А ось і 10 червня наступило. Мій потяг відправлявся вже після 19-ої години. А за дві години до цього, я побачив, як ще один потяг вирушив до столиці з уболівальниками та мешканцями Луганська у жовтих футболках, які їхали підтримати нашу Збірну. Було приємно бачити таке. Та і у моєму потязі, який прямував сполученням Луганськ - Львів через Київ було щонайманьше 100 вболівальників. А це майже 2 вагони. Доки ж їхав до столиці у потязі, познайомився з мешканцем Луганської області, який теж прямував на матч зі шведами. Дохи їхали, завантажували огляди попередніх матчів через YouTube, і дивилися їх. А потяг то прямував через Полтаву :) І як тільки о 5-ій ранку в'їхали до Полтави, хтось з нашого вагону вийшов попалити цигарки, і почав горланити: "А шведи у місті є ?" :) Шукав шведів у Полтаві :)

Як тільки доїхав до столиці і вийшов з вагону, то злегка прибалдів. На залізничному вокзалі тільки і було, що видно ціли натовп людей у жовтому, а подекуди і синіх кольорах. Я реально приїхав на свято футболу ! Відразу ж погнав до красеня НСК"Олімпійський". Це вже був майже опівдень. Погода була причудовою. А стадіон виглядав просто шикарно. По-святковому.

І звісно, що хотілося не тільки подивитися на красень "Олімпійський", а і відвідати серце України та Києва - фан-зону на Майдані Незалежності. Звісно, що при температурі +35С°, а на сонці всі наневно +42С° було, опівдні ще не багато було людей на тому ж Хрещатику.

Пам'ятник Валерію Васильйовичу, я не міг не відвідати. Завжди, коли бувай у Києві, я приходжу до пам'ятника Великого Метра, щоб вшанувати його пам'ять...

А тим часом неподалік пам'ятника Васильйовича, біля колон стадіону "Динамо ім. Валерія Лобановського", вже сиділи шведі "веселі і завзяті". Сьорбали "Carlsberg" і казали слова, які потім стали легендарними: "Хочемо заробляти, як у Швеції, а витрачати, як в Україні". Логічно.

А після відвідань Васильйовича, почемчикував до табору наших суперників до Труханова острова. Доки йшов через міст через Дніпро, побачив веселу картину. Шведи орендували катер і ганяли ним по Дніпру. І дивіз у них був такий: "Нас не зупинити". А й дійсно, хто ж їх зупинить, якщо вони прийняли по 2 літра пива :) Пацани були без гальм :)

Зайшовши до їхнього табору, відчув себе своїм, хоч і був у футболці їхньої команди-суперника. Бо усюди були рідні, синьо-жовті кольори. Вони там заливалися не тільки пивом, але і віскариком :) Але це їх не зупиняло, і вони цей віскарик ще й пивом запивали знов ;) Ходив по їхньому табору щонайменьше годину. Пацани просто класні.

Десь о 16-ій довелося повертатися на Майдан, і подивитися, яка там атмосфера. Двіжняк там почався конкретний. Море людей у жовтих футболках і красиві україночки "cheerleaders". І деякі спритні хлопці не втрачали можливість, і вибігали на сцену, щоб зробити фото з цими красунями.

А Хрещатик починав заполоняти фанати з усієї України. Бачив фанатів зі Львова, Кіровограда, Одеси, Дніпра, Полтави, Харкова та інших міст.

Навіть деяки наші вболівальники разом зі шведськими фанами ганяли при +35С° у міні-футбол.

Біля фан-зони було весело також. Різні колективи розважали уболівальників. А наші не втрачали можливості сфоткатися з "вікінгами" ;)

А ось з цим шведом вдалося трохи англійською побалакати. Казав, що у захваті у Києві та від доброти наших людей. Усе йому тут подобається. А найбільше подобаються українські дівчати. На що я сказав. "А "хіба у Швеції немає красивих дівчат ? І Вони ж начеб-то повинні бути усі білявками ?" :) Він посміхнувся, і відповів. "О, так ! У Швеції є білявки. Але в Україні дівчата красивіші. На прощання побажали один одному "luck".

А на Майдані і надалі продовжувалося свято.

Навіть вдалося зустріти справжніх англійців. Хоча я підозрюю, що то були українці переодягнути в англійців. Всеодно вони виглядали колоритно.

А дівчата і надалі продовжували заводити публіку і приїжджих шведів ;)

А це найкраще фото, яке я зробив. Повний Майдан Незалежності в очікуванні гри наших суперників - Англії та Франції.

І серед натовпу знайшов звій "заводило". Який махав синьо-жовтим прапором, і горланив: "Слава Україні " та "Україна - чемпіон !". Чувак звичайно був на підпитку, але цього вечора усе дозволялося :)

Матч Англія - Франція серед 100,000 вболівальників було дивитися одним задоволенням. Наші уболівальники однаково реагували на забиті голи, що французами, що англійцями. Хоча англійцям більше симпатизували. Щоправда вдалося подивитися лише перший тайм. Бо не хотілося спізнитися на прем'єрний матч нашої Збірної на своєму ж стадіоні.

Контроль пройшов швидко, а щоб купити щось охолоджуюче, довелося простояти десь 20 хвилин у черзі. Черги за квасом-півасом були божевільні. Ледь тренування наших не пропустив. А коли зайшов на НСК"Олімпійський", то відразу не зрозумівю куди я потрапив. Усюди були "наші". Шведів лугко було сплутати з нашими вболівальниками. Увесь стадіон був жовтим !!! Наші вже посиленно готувалися до матчу. А повсюду синьо-жовті прапори та сині прапори з сині хрестами.

Трибуни були забиті.

Відкриття матчу теж сподобалося.

А ось це фото зробив спеціально затемненим, щоб було добре видно наші синьо-жовті кольори.

І ось звучить Гімн України, і весь стадіон затягує: "Ще не вмерла України, ні слава, ні воля...". Це треба було чути і бачити. Це було незабутньо ! Аж сльози на очах були. У той момент я пишався, що "Я - українець !".

ЄВРО-2012. Україна - Швеція. Національний Гімн України

Матч розпачався. Стадіон погнав наших уперед. Підтримка була суперською. Коли озвучували прізвища наших гравців, то найбільша оплесків заслужив звичайно наш капітан - Андрій Шевченко. Наші звичайно хотіли відразу шведам "вкатити" гол. Але спритни шведи ледь нас не "закатали" у газон. А особливо старався Ібрагімович. Колоритний такий "вікінг" ;)

Перший тайм скінчився 0:0. Але стадіон і всі присутні навколо не впадали у відчай, і вірили, що у себе вдома ми переможемо шведів. Шведам взагалі пощастило, що ми з ними не у Полтаві грали. Там би вони живими додому не повернулися :)

У перерві звісно усі побіжали вилити з себе старий пивасик, і прикупити свіженький квасик :)

А тим часом наші готувалися у перерві до другого тайму. І на фото легко помітити веселого Артема Мілевського та у чудовому гуморі Гармаша.

А наш коуч, Олег Володимирович майже ночував біля бровки. Наматуючи кілометри від поля і лави запасних ;)

Коли забив Ібрагимович, то стадіон не замовк, а ще пристрашніше почав підтримувати Україну. І проходить декілька хвилин, і наш капітан, Андрій Шевченко, зрівнює рахунок. Гоооооооооол !!!!!! 1:1 !!!! А дехто з вболівальників казав, що Шева вже не допоможе нашій Збірній. А він допоміг. Ще й як. Проходить три хвилини, і з подачі Євгена Коноплянки, капітан робить щось божевільне - забиває другий м'яч. Гооооооол !!!!! 2:1 !!!!!! І як забиває - м'яч пролетає скрізь щелину між стійкою та шведом. НСК"Олімпійський" скаженіє. До кінця матчу звісно шведи почали нас притискати, але ми витримали і здобули цю важливу перемогу. Після фінального свистка, стадіон ледь не вибухнув. Перемога !!!!! Усі почали відразу ж один одного обіймати.

Ще хвилин 5 стадіон стоячи аплодував нашій команді. Таке не забувається ! Після матчу усі йшли зі стадіону, хто куди, але у більшості своїй йшли на Майдан, щоб відсвяткувати цю історичну перемогу. Україна цього дня, а саме 11 червня 2012 року, подарувала справжнє свято для всієї України. Не дарма кажуть, що Збірна об'єднує українців. І цього разу теж це сталося.

А десь о першій годині ночі, а взагалі зараз точний час і не скажу, я дістався залізничного вокзалу, де наступного дня мене чекав потяг, який прямував до Донецька...

Далі буде...