«Динамо» сезону 2015-2016

Хочу спробувати поділитися власними враженнями та емоціями від виступу улюбленої команди в останньому сезоні.

Ліга Чемпіонів:

Напевно, що найсильніше враження від виступу «Динамо» в ЛЧ є матч на «Драгао» проти «Порту», коли в середині другого тайму стало зрозумілим, що «Порту» нічого не може зробити проти «Динамо».

На жаль, «МС» ми протистояти не змогли. Доля дуелі вже була вирішена в першому таймі київського матчу. Відверто кажучи, «МС» дав нам зберегти лице.

Для правди варто сказати, що нам дуже пощастило з групою: «Маккабі» – найслабша команда з четвертого кошика, а «Челсі» та «Порту» були кризовими. Не дарма в них дуже скоро змінилися тренери.

Варто також сказати, що ЛЧ зіграла дуже злий жарт з «Динамо». Можливо було б більш правильніше зіграти весною в ЛЄ, набратися відповідного досвіду, відчути впевненість в собі, а ми відразу потрапили в плей –офф ЛЧ, де за кожну помилку – відразу карають. Була велика ейфорія серед вболівальників, все ж, команда багато років до досягала таких висот. Напевно, занадто велика впевненість передалася і гравцями.

Кубок:

«Олександрія» не перемогла «Динамо». «Динамо» програло саме собі. В Києві не на лаштувалися на матч. В Олександрії – збіг обставин. Впевнений, що навіть перебуваючи в такій поганій формі як зараз, «Динамо» з 10 раз обіграло б «Олександрію» 10. Дуже хочеться вірити, що з цього матчу зроблені правильні висновки. В будь –якому разі, без втрат сезон не провести, тому краще оступитися в Кубу, ніж в чемпіонаті. Кубок – тільки трофей, а чемпіонство дарує ЛЧ

Чемпіонат:

Чемпіонат – головний пріоритет для «Динамо». Чемпіонство дає можливість потрапляння до групи ЛЧ.А це – гроші, досвід, імідж. Можливо, шлях до золотих медалей не був видовищний, але він був доволі раціональний та прагматичний. Команда показувала характер( «Карпати», «Олімпік», «Сталь», «Зоря», «Ворскла»), провела доволі рівний чемпіонам, майже без провалів. Сили були розраховані на всю дистанцію змагань. З усіх матчів чемпіонату(бачив всі ігри), найбільше сподобалась домашня гра проти «Карпат» та перший тайм проти «Дніпра». Цього дуже мало.

Кажуть, що одну золоту медаль потрібно дати ЛЄ, бо якраз цей турнір забрав сили в головного конкурента. Я не погоджуюся з цією точкою зору. Думаю, що це не зовсім так. Навпаки, завдяки ЛЄ «Шахтар» набув додаткової впевненості у власних силах.

Про очні поразки дуже швидко забувається, а титул залишається на все життя, вписується золотими літрами в історію клубу. Я не особливо естет( звичайно дуже не приємно), але я погодився б програвати очні матчі «Шахтарю», але ставати все ж, чемпіоном. Для мене помста, зневага – ніколи нічого не значили.

Гравець сезону:

Для мене це однозначно – Хачеріді. Захист команди став її коником. «Динамо» дуже мало пропускає, суперник за матч не здатний створити навіть декількох моментів біля воріт Шовсковського(за певним виключенням). В чемпіонаті та Кубку ніхто не забивав двічі окрім «Шахтаря». На жаль, в матчах проти головного конкурента в обох випадках «Динамо» не змогло виставити основну пару захисників. В Києві пропускав Хачеріді, а у Львові – Драговіч. На рівні групи ЛЧ ми теж пропустили тільки 4 показники. Як по мені, дуже гарний результат. В матчі проти «МС» захист вже став заручником ситуації, там півзахист дозволяв супернику робити все що завгодно.

Майбутнє:

Багато провідних аналітиків сходяться на думці, що «Динамо» зразка останніх двох сезонів себе вичерпало. Я теж притримуюся приблизної точки зору. Потрібні зміни. Причому вольові зміни. Хтось втрати мотивацію( Гармаш), хтось близький до цього ( Хачеріді), хтось налаштований спробувати сили в більш сильному чемпіонаті( Драго, Ярмоленко)

Фактично весь сезон випав на одних і тих самих гравців. Реформа чемпіонату зменшить кількість прохідних матчів. Тому потрібно звикати до думки, що потрібно буде грати двічі на тиждень. Причому грати тільки на перемогу. Для цього потрібна явно більше кількість гравців, які можуть приносити результат.

Селекція:

За останній рік жоден гравець не зробив команду сильніше. Можливо різноманітніше, можливо варіативніше, але точно команда втратила в індивідуальній майстерності та малюнком з попереднім роком.

Можливо, новачків повинно бути менше, але вони повинні підсилювати гру, а не просто братися для кількості.

Тренер:

До Сергія Реброва з’являється все більше запитань : селекція, тактика, видовищність гри, молодь. Дуже сподіваюся, що тренер зробить висновки з невдач минулого сезону, і зробить «Динамо» сильніше. Думаю, що якщо будуть невдачі в матчі з прямими конкурентами в чемпіонаті та провали в ЛЧ – стілець під Ребровим може захитатися. Зараз просто варто підтримати тренера. Іншого варіанту просто немає

Слабкість :

1. Дуже не вистачає креативних гравців. Мораєс майже сам собі створює та шукає моменти. Центральні півзахисники, в кращому разі, можуть тільки завершити, а створювати вони не здатні. Дуже багато гравців, які фактично дулюють один одного в центрі поля.

2. Дуже не вистачає швидких гравців. В «Шахтарі» біжать всі, окрім Степаненка та центральних захисників, і можливо Феррейри з Гладким. В «Дніпрі» – Матеус, Руїс, Гама, Лучкевич. В «Зор»і – Караваєв, Тотовицький, Петряк. А в «Динамо» тільки Ярмоленко. Цього дуже мало. Футбол – швидкісна гра.

3. На деяких позиціях явний перебір, але коли травмований основний футболіст – грати немає кому. Нагальний приклад, травма Рибалки.

Молодь:

Не бачу жодного гравця молодого гравця, який би міг зробити «Динамо» сильнішим вже зараз. Молоді ще зовсім без досвіду( потрібна, як повітря оренда). Можливо, більшої уваги заслуговує Циганков. З цим потрібно працювати і залучати до матчів першої команди. Сам по собі він рости не буде. Орендовані гравці теж не проявили себе за виключенням Хльобаса. Але футбол Хльобас в Ворсклі дуже сильно відрізняється від футболу «Динамо». Тут аби не повторилася історія Сергія М’якушка.

Дуже неприємно здивувала ситуація, коли молоді гравці ще не досягнувши нічого вже починають набивати собі ціну і крутити носом перед пролонгацією контракту з «Динамо». Наглядний приклад уродженець Житомира Павло Оріховсьикй. Встиг тільки раз зіграти за основу, як уже не хоче підписувати новий контракт з клубом. Приклад Ігоря Харатіна довів, що не завжди обіцянки агента мають під собою реальну зміст.