Кривавий "скарб"

3 березня 1940 року голова НКВС СРСР Лаврентій Берія надіслав членам Політбюро ЦК ВКП (б) записку. У ній він пропонував розстріляти без суду й слідства 20 000 польських військовополонених, що були ув'язнені в трьох таборах НКВС-Козельському, Осташковському та Старобільському, а також у тюрмах Західної України та Білорусі.

5 березня документ був розглянутий Політбюро. На ньому особисто розписалися "за": Сталін, Ворошилов, Молотов, Мікоян. Калінін та Каганович погодили документ по телефону.

В'язнів Старобільского табору розстрілювали у Харкові та ховали в лісі, що знаходився у передмісті-П'ятихатках, на таємному цвинтарі НКВС. В'язнів Осташковського-у Калініні (нині-Твер) та ховали неподалік села Мєдноє. В'язнів Козельського табору страчували у сумновідомій Катині. В'язнів тюрем України та Білорусі страчували в різних містах-Києві, Херсоні, Мінську. Цей злочин увійшов у історію як катинський.

Через 29 років одне із масових поховань-харківське, було за абсолютно випадкових обставин розкопане трьома п'ятикласниками. Про цю історію-подальша розповідь

1969 рік. Початок літа. Троє п'ятикласників грали в лісі-шукали "скарб". Знайшли металеві гудзики із зображенням орла, залишки військових чобіт іноземного зразка, обручку з ініціалами, портфелі з дарчими написами на пластинах та багато іншого. Захоплені хлопці продовжували копати далі. Проте їх очікувало навіть не розчарування, а переляк-надалі хлопці знаходили лише кістки й черепи. Так було розкопано таємний цвинтар НКВС, на якому, за підрахунками КДБ було поховано приблизно 13 тисяч осіб.

Кадебісти дізналися про все практично одразу. Про цей здавалося б "дрібний" випадок полетіли донесення не лише в Київ-Петрові Шелесту, а й Москву-Юрію Андропову, що був тоді керівником КДБ. Чекісти були налякані. Адже, як я вже писав вище, тут були поховані не лише жертви Великого терору а й польські офіцери, вбиті у 1940 році.

Інформація про поховання була лише першою частиною чекістського плану. Другою була його ліквідація. Тодішній голова КДБ УРСР Ф.Нікітченко запропонував конкретні кроки: Поширення брехні про захоронення вбитих німцями та хворих на небезпечні хвороби. Після цього це місце мало бути визнане небезпечним для відвідування та засипане хімікатами.

Однак могили розстріляних вціліли. 1991 року на цьому місці були проведені розкопки. 2000 року встановлено пам'ятний знак розстріляним. А 2009 року документи про події 1969 року розсекретила СБУ.