Грубешівська операція

Сьогодні, 28 травня, виповнюється 70 років Грубешівській операції-спільній атаці українських та польських партизанів на місто Грубешів, що розташоване на сході Польщі, за п’ять кілометрів від кордону з Україною.

1945 рік. Травень. В той час, коли світ святкує перемогу над нацистською Німеччиною, українські та польські підпільники сідають за стіл переговорів.

За собою в них-роки протистояння, сотні спалених сіл, тисячі загиблих українців та поляків. Перед собою-спільний ворог-комуністичний режим, що вже двадцять років тероризував Україну та тільки-но почав встановлюватися у Польщі. Тож українці та поляки укладають Угоду про перемир'я та припинення взаємного винищення цивільного населення.

Однак, це був лише перший крок. Підпільники продовжували зустрічатися, обмінюватися інформацією. Зрештою, виникла ідея спільної боротьби.

6 квітня 1946 року відбулася перша спільна акція УПА та ВіН(Воля і Незалежність-так після війни називалась колишня Армія Крайова)-партизани провели успішну атаку на станцію Вербковичі. Згодом виникла ідея провести масштабнішу акцію-атакувати місто Грубешів. Ідея атаки на місто належала полякам, її активно обговорювали на зустрічі представників УПА та ВіН 18 травня 1946 року. Тоді ж визначили й дату наступу- ніч з 27 на 28 травня.

Грубешів обрали не просто так. Це містечко було перетворене на важливий центр нової влади. Тут розташовувались повітові управління міліції, УБП (польського відповідника НКВС), комуністичної партії, гарнізон НКВС (не дивуйтесь-НКВС напряму діяла на території Польщі, допомагаючи закріплюватись комуністичній владі), штаб-квартира переселенчої комісії, яка організовувала депортації українців до УРСР. За містом квартирували вояки Війська Польського та прикордонники. Але поляки обіцяли, що вони у бій вступати не будуть.

26 травня до лісу неподалік Грубешева почали сходитись партизани. У звіті УПА про цю зустріч зазначається: "Привітання відбулося в приязній атмосфері, взаємно частували себе тютюном." І це при тому, що учасники атаки за якихось два роки до цих подій були ворогами.

З українського боку в атаці приймали участь 120 бійців УПА та 20 вояків Служби Безпеки ОУН. З польського-120 вояків ВіН. Українці мали атакувати НКВС (УПА) та переселенчу комісію (СБ). Поляки-міліцію, УБП, осередок компартії.

Особливістю бою було використання упівцями "торпед"-трофейних німецьких реактивних снарядів. Оскільки артилерії в УПА не було, то для запуску "торпед" використовували електричний струм або підпалену солому. Ця зброя мала на меті не скільки завдати ворогові втрат, скільки залякати. Учасники бою згадували: "торпеди" летіли з пронизливим ревом, залишаючи за собою яскравий вогняний слід.

Власне, саме з обстрілу міста "торпедами" й розпочалася атака. "Артилерист" УПА згадував: "Першу торпеду пустив я в казарми НКВД. Торпеда попала в середину. Перед випущенням торпеди в будинку було світло, та видно було, що всередині кімнати робиться. Отже, я бачив, як двоє большевиків мились, а пізніше убирались. По вибуху торпеди я не бачив вже жодного світла, ані людей в кімнатах."

Бій у місті тривав півтори години. Було розбито будинки НКВС, УБП, пошти, захоплено міліцію, знищено автомобілі та документацію, звільнено 25 політв'язнів. Штурм переселенчої комісії завершився невдачею-її працівники виявилися дуже добре озброєними й зуміли відбити атаку. Вояки Війська Польського, як і обіцяли представники ВіН, участі у бою не взяли.

Військові втрати в Грубешівському бою оцінити важко. За даними повстанців, комуністи втратили близько 100 вояків убитими. Комуністи ж офіційно повідомили про 9 загиблих вояків НКВС, 5 польських прикордонників, 2 службовців комуністичної партії та 2 службовців УБП. З боку повстанців загинули п'ятеро українців та четверо поляків. Ще троє українців, в тому числі командир операції з українського боку Євген Штендера, були поранені.

Значно більшими були політичні втрати комуністів. Успішна атака на деякий час паралізувала їхню репресивну активність та позбавила можливості спекулювати на протистоянні між українцями та поляками. Тож вони намагалися розбити союз українських та польських підпільників шаленою антиукраїнською пропагандою.

І, на завершення, цікавий факт. Як я вже писав вище, частини польської армії, розквартировані неподалік Грубешева, відмовилися вступити в бій з підпільниками. Одним з тих, хто відмовився стріляти в своїх земляків, був тоді ще майже нікому невідомий поручник Войцех Ярузельський...

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости