Україна - Північна Ірландія. Репортаж з київської фан-зони.

Бачу вже дуже багато блогів написано з приводу вчорашньої гри, яка виявилася дуже невдалою для нашої Збірної. Хоча писати щось важко після учорашньої поразки. І найгірше, що вже після другого туру, ми неформально повертаємося додому...

А як все класно учора починалося у моїй фан-зоні біля НСК. Вже о 15:00, дуже повільно почали підтягуватися вболівальникі у жовтих футболках Збірної зразка 2012 року.

Десь приблизно о 17:00 море жовтого ставало усе більше і більше. А за 15 хвилин до початку матчу, уся площа навколо екрану була заповнена. А камер з телеканалів було безліч. Прогнози були найоптимістичнішими. Цілий день читав в'ю наших гравців та експертів. Судячі зі слів деяких, нашого суперника взагалі за якогось аутсайдера рахували. Бо усім і мені здавалося, що Північна Ірландія - це не Німеччина, і навіть не Польща. Її необхідно перемагати. Все ж таки рівень Збірної України та рівень наших гравців вищий, хоча може і не набагато.

Склад Михайло Іванович вибрав оптимальний, як йому здавалося. І тільки я не чекав побачити Коваленка у старті, а також неповороткого Селезньова. Хоч вбийте, але як можна ставити повільного Селю проти швидких бриттів ? Навіть Зозуля був би кориснішим. Але то таке.

Матч як зазвичай розпочався з Гімну. Київська фан-зона класно виконала Гімн України. Відео незабаром з'явиться на YouTube. І за допомогою Джуліко Бандито Гангстерито, воно з'явиться на сайті.

У цей день, більшість з ким я мав розмову, ставили звісно на перемогу України з рахунком 2:0. Я б не здивувався, якщо б ми і більше забили двух голів. А ось що сталося учора - ніхто і досі нерозуміє.

І у мене немає абсолютно ніякої злості з приводу учорашньої поразки. Просто спустошеність від того, що я не міг нічого змінити. Наші у першому таймі щось такі намагалися створити. Але 100% моментів не було. У другому таймі вже почали затискати бриттів, коли до кінця матчу залишалося 10 хвилин. Чого так довго чекали ? А чому раніше цього не робили - таємниця. Другий поверх ми програвали. Це було очевидно. Не вдавалися швидки атаки за допомогою Коно та Ярмоли. Що усю гру на полі робив Коваленко - незрозуміло. Чому відразу на полі не з'явився Зюзя - загадка. Північно-ірландці атакували сміливо. Не боялися за жодної вдалої можливості йти вперед. Я б навіть би сказал, що нахабніли по-спортивному з кожною хвилиною. А у наших нічого майже не виходило. Запам'яталися два удари Селі у першому таймі. А також удар Зінченка у кінці матчі. Ще дуже не сподобалися ці перекатування м'яча у трикутнику: Пятов - Ярік - Хач. Ми програємо, а вони його спокійно навколо штрафної катають. Нерви собі заспокоювали ?

Найбільше усіх у фан-зоні бісило те, що час йшов, а Михайло Іванович не робив ніяких замін ? Такі його дії взагалі ніхто не розумів. Треба ж було робити заміни та щось змінювати. Але Михайло Іванович спокійно сидів і напевно його усе влаштовувало. Таку картину було важко спостерігати. А Зінченко випустив Михайло Іванович лише за вказівкою Андрія Миколайовича.

Прикра та принизлива поразка від ненайсильнішої Збірної, і ми вже пакуватимемо валізи 22 червня додому. А здавалося, що мінімум до 1/8 ми дійдемо. Тепер лишається заспоїти нерви. І готуватися до останнього матчу Збірної України проти Польщі.

Це четвертий матч поспіль на ЄВРО, який ми програємо всуху. Статистика просто жахлива.

Але віримо у краще майбутнє.

З вірою в найкраще, Володимир (Троїцька Площа, Київ, Україна)