І які ще слова і вирази потрібно підібрати, щоб висловити все, що накопичилося? І про "договорняки", і про відсутність у гравців елементарної порядності по відношенню до гравців,про невідповідні їх грі "зарплати", точніше "виплати", які вони аж ніяк не заслужили, про їх піжонство і базалаберність... Про те, що так справжні професіонали, якими вони себе позиціонують, не ведуть себе.
.. Але, як кажуть, "а Васька слухає та їсть"... Здається, останній фінал показав їх рівень - вони нікому в Європі не потрібні - але чи змінить хоч щось це? Сумніваюся. Тому що коріння всього цього неподобства лежить не тільки в самих футболістах - у самій системі, де процвітає кумовство, де можна "по блату" зайняти чиєсь місце, а на розвиток футболу як гри, а не "хотєлки" та "престижної іграшки" деяких олігархів, ніхто не звертає уваги - навіщо вкладати кошти в розвиток масового футболу, якщо можна купити "на стороні" (наприклад, в країні, "де багато диких мавп") декількох хороших футболістів і потішити своє самолюбство їх грою... Ось тільки чомусь "куплені" швидко втрачають і свої кондиції (про що свідчить зниження рівня гри багатьох легіонерів і непотрапляння їх після переходу у наші клуби в збірні своїх країн), і бажання грати в багатьох випадках; вони розглядають наш чемпіонат як місце, де можна швидко "заробити" і по-можливості стараються "звалити" в європейські клуби. Невже ті люди, які позиціонують себе як "радєтєлі" за наш футбол, цього не бачать? А якщо бачать - чому не роблять нічого? Тому, напевне, що їх і так все влаштовує, вони також добралися до "кормушки" і стараються її використати "по повній". І доки так буде, доки футболом керуватимуть такі "спеціалісти", які мають це як "хоббі" чи як чергову "модну" забаганку - нічого у нас не зміниться. На жаль. Свіжі приклади - низка "клубів", що перестали існувати протягом минулого року, доля грізного колись Дніпра, "кинутого" внаслідок певних причин власником, підвішені в повітрі ще декілька, неспроможність провести повномасштабний чемпіонат у 42-мільйонній країні. Зрозуміло, що все це - і наслідки олігархічної системи, і показник загального стану "здоров'я" нашого суспільства, і непрофесійності керівництва, які не звикли прислухатися до думок людей і привели до зубожіння мас народу України. І війни, яку ведуть проти нас зажерливі сусіди. Але, здається, що головна перешкода - у нас самих - адже ми з цим прямо чи опосередковано погоджуємося... І навряд чи нові потрясіння, нові Майдани допоможуть нам зробити прорив у майбутнє, якщо ми залишимося такими, як є. У тому числі і до майбутнього футболу, який би приносив нам не тільки чергові розчарування, а і радощі.