До проблеми вибору...

З ігор, які уже проведені на цьогорічному фіналі ЧЄ у Франції, здається, можна зробити однозначний висновок: З тренерами-"реалістами" ніяких успіхів у команди будь-якого рівня ніколи не буде! МІФ би збірній Англії просто здався б ще до гри - то ж Англія, ну як у неї можна виграти! І повторити подвиг ісландців ніяка команда під його орудою просто неспроможна - він про це і думати не буде - він же "реаліст" і знає, що це "нереально".

І футболісти, яких він тренує, також про це "знають" (від нього ж - він на установках про це і говорить, вибираючи і пояснюючи боягузливу тактику проведення гри) і наперед приречені на поразку: нічия для них - верх мрій і сподівань. Тому і грають у боягузливий футбол, а якщо забудуть про те (як у матчі з Німеччиною) він їм у перерві нагадає... А тренер Ісландії (Ларс Лагербек/Хеймир Хадльгримссон - хтось чув про нього раніше, окрім деяких фахівців?) - навпаки, напевно, не "реаліст", а просто вірить у свою команду і так зумів її налаштувати, що вона здійснила те, в що мало хто вірив. Він своїм власним прикладом показав, що тренер повинен бути насамперед і фахівцем, і одночасно "мужиком з яйцями", а не "вічним реалістом", який апріорі програє командам, які вважаються сильнішими чи стоять вище у списках його команди у якомусь рейтингу. Адже вже давно відомо, що "народжений повзати (тобто "реаліст") літати не може". МІФ НЕ МОЖЕ, він це не раз вже показав, як і решта подібних до нього "реалістів" і "тверезомислячих", які окупували тренерський Олімп України, різноманітні "тренерські ради", та і Виконком ФФУ. Ось тому у нас і вибирають зазвичай у тренери збірної "серед своїх", тобто тих, хто тільки й може, що повзати, тому що вибирають же також "реалісти" і "тверезомислячі", які вже (або й взагалі) не можуть підняти очі до неба і хоча б помріяти про перемоги над командами топ-рівня. Згадайте, що було сказано на всіх футбольних і "біляфутбольних" рівнях після поразки збірній Франції у Парижі минулого плей-оф, після поразки їй же та після ігор з Англією на домашньому ЄВРО-2012, та і з Іспанією і навіть Словаччиною в матчах цього відбору... Авторитети вони для більшості наших тренерів, а проти авторитету не попреш... якщо тренер "вічний реаліст" і для нього кредо є "краще синиця в руках, ніж журавель у небі". І доки так буде - така психологія не дозволить досягати успіхів у турнірах з серйозними командами, які б за кваліфікацією гравці не були б у складі команди. Ходжсон зі зірками збірної Англії (ніхто ж не буде сперечатися відносно рівня гравців збірних Англії та Ісландії і різниці їх рейтингів у європейському футболі) це також показав і наочно підтвердив... Як бачимо, роль тренера у перемозі чи поразці в кожному матчі є чи не визначальною, оскільки і склад своєї команди він підбирає, виходячи з власних уявлень і моделей її гри. Тому вибір тренера, який мають зробити наші "футбольні можновладці" найближчим часом, знову на роки визначить долю нашої збірної і багато в чому авторитет і рейтинг українського футболу загалом. З кого вибирати - з "реалістів" чи з фахівців з польотом творчої думки - перед таким вибором сьогодні наш футбол т. з. "вищих досягнень". І це перекликається (принаймні, за наслідками цього вибору для нашого професійного футболу і його вершини -збірної України) з відомим і вічним гамлетіським "To be, or not to be - that is the question". Яка стратегія і підхід до вибору переважить - таким чином багато чим буде задано вектор розвитку нашого футболу на роки. Будемо оптимістами і будемо надіятися на успішне і далекоглядне вирішення цієї проблеми.