Чуда не сталося. Але який характер!

Свіжі враження від матчу Франція-Ісландія. Так, команди різного рівня. Так, у Франції багато зірок європейського класу. Але Ісландія грала від початку матчу до його кінця! Як могла, але старалася і не опускала руки ні при 0:1, ні при 0:4, ні при 1:5. Може, я й помиляюся, але назвіть мені збірну, яка при рахунку 0:4, а потім 1:5 "не склала ласти", а продовжувала іти вперед і забивати!

Навіть при 1:5, коли, здавалося, вже все, адже французи знову забили - ні, сини Ісландії (згадайте, як там формуються прізвища) все одно ішли вперед. І забили! Можливо, просто Франція після 4:0 скинула оберти, і після прекрасного першого тайму, у якому не дала ісландцям жодного шансу, вирішила в другому просто зберегти сили до півфіналу - адже там їх чекають німці - але все одно, честь і хвала футболістам, які і за таких обставин не опускають руки. Професіонали!!! І хоча футболістів-професіоналів у Ісландії, якщо вірити коментатору, здається, біля 120 - але це дійсно професіонали, які роблять свою роботу до кінця, як уміють і як їм дозволяє це робити суперник. Ще раз - "знімаю капелюх" перед синами маленької країни з 334 тис. населення, але з гордою душею і міцним характером. Хоч вони і програли в цьому матчі явно сильнішому супернику - але програли достойно, у боротьбі до останньої секунди. Вони і так стрибнули не те що вище голови - вище стелі. Честь і хвала! Нашим хоча б дещицю їхнього характеру!!!