Ще раз про натуралізацію...

Натуралізація, натуралізація... Дуже багато мови знову про можливу натуралізацію Марлоса, Тайсона, а ще і Морайеса. Може, давайте всіх замінимо - думаю, знайдуться охочі "представляти честь України" на футбольних полях, навіть не розуміючи толком, що це за країна та які люди тут живуть - і буде така собі "міні-латиноамериканська українська збірна".

Звичайно, бразилійці хочуть грати за будь-яку збірну, якщо їх не беруть у збірну Бразилії - їм це вигідно, адже це додасть балів на "добавку" у можливих майбутніх контрактах та збільшення можливості потрапити в топ-чемпіонати - наприклад, в АПЛ, де для отримання "робочої карти" потрібно мати певну кількість ігор за збірну. І що будемо мати, українці? За кого тоді будемо вболівати - за збірну з "країни, де багато диких мавп"? Почитайте відгуки вболівальників про склад збірної Франції - хоча там не натуралізовані, а гравці, які народилися у Франції або виросли і виховалися там. І, до речі, добре знають французьку мову (що також немаловажно). Чи ми за "чистий латиноамериканський футбол" (з можливими домішками представників інших континентів) у виконанні варягів під сінню національного прапора України? Я особисто не бачу особливих причин для українців вболівати за таку "збірну". (Згадайте, чи всі поголовно в Україні любили команду кротів з їхніми бразилійцями, хоча вони дійсно дуже гарно іноді грали?) З таким же успіхом тоді можна повболівати і за збірну Бразилії чи Аргентини - там зібрані ще кращі футболісти-латиноамериканці. Правда, під своїм національним прапором. Чим це допоможе нашому футболу? А Маркевича можна зрозуміти - практично більшість своїх успіхів він досяг з широким використанням південноамериканців - згадайте зірковий склад Металіста, хто в ньому грав, та і в Дніпро він взяв не одного звідти - бо працювати зі вже сформованими хорошими футболістами, звичайно, не можна сказати що легше - але команду з них ліпити простіше, ніж виховувати власну молодь. Тільки потрібно знайти правильний підхід, і, якщо досить "бабла" у "інвестора", успіх практично забезпечений (правда, лише поки що в рамках ЧУ). Але що ті успіхи команди Маркевича (можна сказати, головно "південноафриканської") дали для розвитку нашого, українського футболу? Купу третіх місць у ЧУ для Маркевича і Ярославського. І все... А скільки українських футболістів було виховано за цей час в його командах, які б грали у збірній України (не вважаю, що вихованці Дніпра при керуванні ММБ цією командою - то його велика заслуга - більше того, підтримую думку, що це більше заслуга його попередника на посту ГТ Дніпра, Х. Рамоса)? Чи багато було виховано нападників для збірної України (не Бразилії - там були успіхи) в команді під орудою т. з. "містера", у якого в ланці нападу на перших ролях завжди були саме бразильці? Щось не дуже й згадується... А чому Маркевич пішов з Металіста? Як на мене, насамперед тому, що там розбіглися легіонери. Вирощувати ж своїх - важка, довготривала і не завжди вдячна справа. Тому, не зважаючи на можливу зливу "мінусів" - я проти широкомасштабної "натуралізації" бразильців і "іже з ними" в збірну України, адже вона не несе практичних позитивних змін у рівень сьогоднішнього нашого футболу, а, можливо - й навпаки, і навіть при можливих успіхах такої команди це будуть успіхи команди "варягів", а не команди України... Які, можливо, "грітимуть душу" футбольним функціонерам, бо допоможуть прозвітувати "про результати їх праці", але аж ніяк не більшості українських вболівальників.