Перші кроки Шевченка

Я ніколи не був прихильником призначення Андрія Шевченка головним тренером збірної. Я вважаю, що збірна не поле для експерементів. Але вже так сталося, що Шевченка призначили. В такій ситуації не бачу нічого іншого, як підтримати головного тренера збірної своєї країни. Покрайній мірі до перших матчів, де ми всі побачимо на що здатний Шевченко –тренер.

По мірі можливостей я цікавлюся історією США . В минулому столітті в них був такий період, що великі підприємства, через профспілки, оголошували страйки. Власники не ховалися, не обговорювали питання в закритому режимі, а навпаки шукали діалогу із страйкарями. Дуже часто бувало, що саме ці зустрічі давали можливість переконати робітників і страйки припинялися.

З чого почав Андрій Миколайович? Із спілкування із журналістами в закритому режимі, де тренер відповів на всі гострі запитання та попросив провідні медіа більше поблажливого ставлення. Я не впевнений, що це саме те, що потрібно. Коли люди не знаю точної інформації - yа перше місце виходять догадки, фантазії, хтось не соромиться займатися маніпуляціями, або власним піаром. Так сталося і цього разу

Напевно, що такій ситуації, яка склалася нічого краще не придумаєш, ніж прямий діалог( навіть можна в прямому ефірі). Можна було відповісти на всі запитання, які цікавили футбольну громадськість. Я думаю, що можна було і підготуватися до складних та неприємних запитань. Нічого тут страшного немає. Щиро попросити про підтримку в вболівальників, спеціалістів, журналістів та іншого футбольного люду. Щоб кожне не був забутий. В такій би ситуації Шевченко зміг би завоювати довіру. Показати, що він відкритий до діалогу тренер. Показати свою повагу до різних точок зору, навіть критичних.

Чесно кажучи не розумію запрошення Василькова. Шевченко і так має за останній час п’ятна на репутації, а тут ще такий особистий прес –секретар. Людина вчора провокувала Алієва та Мілевського, коментувала футбол в барах, вела програму про утеплення та будівництво, а ту прес –секретар головного тренера. Хто є містер Васильков можна було дізнатися на його конференції, яка діяла років 2-3 тому на одному провідному футбольному сайті. Окрім відвертого хамства, зневаги там не було нічого.

Я можу помилятися, висловлю власну точку розу – в Україні є набагато якісні та кваліфіковані журналісти, ніж Васильков. Мені, наприклад, подобається робота Ігоря Лінника. Освічений, кваліфікований журналіст, має міждународний досвід, який нічого не дозволяє собі зайвого.

Виходить так, що фактично ще Шевченко нічого не працював із збірною, але певна не щирість, певна невпевненість у власних силах, певна незрозумілість вже присутня.