Футбольний менеджер: вболівальник чи бізнесмен?

Футбольні менеджери (власники клубів, президенти, генеральні директори) є однією з найвидніших у сучасному футболі фігур. Хотів би поділитися своїми роздумами на тему яким повинен бути футбольний функціонер.

Думку мою можливо вважатимуть крамольною, на жаль "совкове" мишлення притаманне великій категорії людей.

Дивлячись на сучасний футбол, можна побачити два різновиди менеджерів: бізнесмени і любителі футболу. Отже, я вважаю, що для футбольного клубу набагато краще мати президента бізесмена, а не президента - футбольного вболівальника. Це дуже легко пояснити. Бізнесмен бажає заробити на клубі, а отже робитиме кроки, які клуб розвиватимуть, приносячи йому дивіденти. А коли клубом береться керувати багата людина, яка просто любить футбол і для якого управління клубом - це таке собі хоббі і азарт - зазвичай такі клуби далеко відстають у розвитку від клубів протилежної категорії президентів.

Давайте подивимося на прикладі "Динамо". Ігоря Суркіса можна сміливо відносити до другої категорії президентів, тобто "президентів-уболівальників". Він любить футбол, любить Динамо, і, що найголовніше - не раз заявляв, що на Динамо він не заробляє. Тобто він просто витрачає свої гроші на клуб, не маючи на меті отримати від цього прибуток. Як наслідок - система динамівського клубу застрягла на дуже низькому рівні, в структурі клубу працюють не професіонали, а просто динамівці (ну а як же, Суркіс же хоче віддячити колишніх гравців Динамо), скільки у нас уже було невдах тренерів, яких брали, як "птєнчєків Лобановського"? Селекційна служба Динамо також не вражає своєю роботою. Можем із впевненістю назвати Суркіса поганим футбольним менеджером (давайте дивитися правді в очі). Хороший менеджер купує гравців за невеликі гроші, а потім продає за великі. Натомість, наш президент радше купить гравця, змаринує його в Динамо, і той піде безкоштовно. Прикладів безліч - гравці, які тікають від нас по закінченню контрактів, зараз грають на високому рівні в Європі.

Натомість можна поглянути на приклад донецького Шахтаря, в якого і президент і гендиректор Сергій Палкін (який власне і займається клубом більшій мірі ніж президент), підпадають під категорію "менеджер - бізнесмен". Варто поглянути скільки Шахтар заробляє на трансферах, де грають гравці, виховані донецьким клубом, як вибудувана клубна система і які тренери там працюють. Давайте визнаємо: Шахтар явно попереду за рівнем розвитку і клуб дійсно сучасніший.

Футболу не потрібні президенти, які палапють любов'ю до клубу. Футболу потрібні професіонали, які виведуть його на новий рівень. Як кажуть, хороша людина - не професія. Нехай умовний Суркіс буде дуже хорошою людиною, я б радше хотів мати президентом грамотного футбольного функціонера, який би вивів Динамо на новий рівень розвитку.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости