Враження після матчу першості Ю -19 проти "Скали" Стрий

Я дуже вдячний керівникам «Динамо», які повернулися до практики проведення матчів молодіжних команд на стадіоні Лобановського. Для кожного вболівальника це дуже гарна можливість побачити найближчий резерв, а для гравців – більша мотивація, краща самовіддача та великий досвід гри на такому стадіоні. Одна справа, коли ти грає на базі в присутності тренерів, а зовсім інша, коли гра проходить на клубному стадіоні.

Як би там не було, але Київ – футбольне місто. Можливо, глядачів не було дуже багато, але на трибунах дуже легко можна дуло пізнати тренера збірної Білорусії, футбольних агентів, спеціалістів, журналістів. Увага до футболу навіть такого рівня присутня.

Молоді динамівці просто не помітили свого суперника. Легко , не вимушено, із великим запасом перемогли. Відчувається, що гравці «Динамо» набагато краще підготовленні фізично, технічно, тактично. Але я не почавив задоволення від футболу в молодих гравців. Звичайно, що довгих передач майже не було, але до іспанського стилю, де центральні півзахиснки ведуть гру, та крайній форварди відіграють провідну роль – я не побачив. Все виглядає дуже академічно, прогнозовано. Дуже не вистачає швидкості прийняття рішення,власних думок, імпровізації. Молоді динамівці більше користалися помилками суперника( особливо після високого пресингу), ніж власними комбінаціями. Все це більше схоже на футбол результату, а не футбол розвитку.

Окремо хочу сказати декілька слів про персоналіях. Взагалі не сподобався Леднев. Цей гравець прийшов до Динамо із Дніпра, був на перегляді в Малазі. Я читав думки провідних спеціалістів, які називали Леднева одним із найперспективніших гравців свого покоління. Поки він нічим не відрізняється, скоріше виглядає навіть слабше від свої партнерів. Можливо, це питання адаптації в новому колективі. Дуже сподобався Іван Калюжний. Цього гравця «Динамо» забрало із «Металіста», коли ще там було не все так погано. Вже тоді його підпускали в Харкові до першої команди. Фактурний, сильний фізично, гарно бачить поле, має поставлений удар, нічого не програє на землі та в повітрі. За манерою гри він дуже схожий на гравця «Вест – Гема» Куяте. Правда пластики не вистачає При правильному підході Іван може вирости в дуже якісного гравця. Але він вже другий рік в команді Ю -19. Минулорічна поразка від «Боро» 5-0 в юнацькій ЛЧ, якраз була пов’язана із травмою Калюжного. На мою думку, він вже зараз не гірше він Корзуна. Але не має такого агента. Той же Шаблій весь матч обходжував Олександра Хацкевича, тому не особливо дивно, що Корзун грає за збірну Білорусії. Гарне враження також залишає капітан Владислав Дубінчак. Він діє на позиції лівого оборонця. Я на нього звернув увагу під час спарингу із Ворсклою. Молодий гравець вийшов і абсолютно не тушувався на полі. В матчі із «Скалою» Владислав нічого не програв на своєму фланзі, підключався до атаки, може та вміє прострілити/ подати. Але в першій команді є Макаренко та Антунеш, в дублі Осман та награють на фланзі захисту Богдана Михайличенка.