Новий пронизливий вірш Олега Зозулі. Справжнім Героям присвячується!
ДВАДЦЯТЬ РОКІВ
Сльоза бринить, один патрон - собі, Рука замотана скривавленим бинтом, В окопчику проритому вночі Лежить боєць під містом Іловайськом.
"Пишу Вам мамо, телефон вже сів... Ми залишились вірними Присязі... Навколо вороги і я один.
.. У мене Прапор... помоліться мамо..."Закінчив лист, у гільзу ще поклав Натільний хрестик, що наділа мати, Та Прапор, що на тіло намотав, Не зможуть вороги його дістати!
У рідну землю закопавши скарб Із стогоном до рук узявши зброю, Прийняв останній бій український солдат! Без імені, під "Безіменной" висотою.
Без імені?!! Ім'я його СОЛДАТ! Прошепотять їх імена в своїх молитвах Ті матері, що по ночах не сплять, Чекаючи синів, що полягли у битвах!
Ти не залишився без імені Солдат! Сапер знайшов з листом зариту гільзу! Про подвиг твій узнає навіть кат, Що нищить і плюндрує Україну!
А Прапор Бойовий, що ти зберіг Веде у бій за Волю і Свободу! І хрестик твій - матусин оберіг Із орденом вручили мамі згодом.
Спочинь Солдат, вже рани не болять, А ворога відкинуть нові сотні! Над обеліском верби зашумлять, Між датами різниця - двадцять років...
https://youtu.be/JdX71I2rHs0 -відео поета.