Блог возник как реакция на статью Богдана Буги "Что Ребров делает правильно?" Абсолютно согласен, что вертикаль команд в клубе просто необходима. Что касается тактики и веры в свою философию. Я уважаю людей принципиальных, но принципиальных а не упрямых. Уважаю таких, кто готов слышать и меняться признавая свои ошибки.
Иногда мне кажется, что вот уже Динамо заиграло по другому, пошли передачи вразрез, в одно касание. Но смотрю следующий матч и вижу - нет, все по прежнему (игра назад и поперек). Любая созидательная идея должна трансформироваться под реальные условия и возможные средства для ее реализации, а иначе это утопия или идея не ко времени и не к месту. Согласен с Б.Бугой, что дело не в тактике, выбранной Сергеем Станиславовичем, а в ее реализации. Ну не может быть реализована игра с контролем мяча и позиционной атакой при недостаточном техническом мастерстве исполнителей. Невозможно воплотить проект прекрасного замка руками неумелых строителей. Поэтому есть два выхода: либо трансформировать тактику, либо менять исполнителей. Иначе проект останется просто идеей, а то, что будут строить, будет напоминать сарай. Конечно возможно, если сейчас сделать пор на технику в футбольной академии Динамо, лет через несколько идеи Реброва можно будет воплотить. Но что делать с первой командой эти годы, ведь готовые исполнители стоят дорого и приобрести их нереально. И здесь невозможно иначе, как учитывать в тактических построениях возможности и лучшие качества имеющихся футболистов. И еще. Много сейчас говорится о мотивации. Но общеизвестно, что если человеку ставится задача, которую он не в состоянии выполнить, то он со временем теряет всякую мотивацию. И не надо быть великим специалистом, чтобы видеть, что ряд футболистов просто не могут играть в тот футбол, который проповедует Сергей Ребров (на приеме мяч отлетает на несколько метров, передачи, даже короткие и средние, неточны, для обработки мяча всегда делается несколько касаний). Хотя, это может быть и следствием недостаточных физических кондиций (почему вдруг в этом сезоне стало больше потерь мяча чем ранее?). И еще один момент, который я считаю неправильным. Ребров не готов рисковать даже в критических ситуациях. В спорте, как и в бизнесе, без этого нельзя (я говорю об оправданном риске, когда ситуация безвыходна - "пан или пропал"). Если у тебя есть хоть какой-то последний шанс, ты должен играть на победу. Хотя бы для того, чтобы все вокруг, а не ты сам, сказали: "Он сделал все, что мог".
С такими качествами футболистов и Лобановский результата бы не достиг - если игрок деревянный, никакая тактика не поможет, вот только причины деревянности зачастую кроются в психологии - это первый признак неуверенности, того, что игрок "тянет лямку", а не наслаждается игрой...
Лично у меня нет никаких сомнений в том, что наш ГТ - очень умный человек и грамотный (теоретически) специалист. Также не сомневаюсь, что модель прививаемой им игры вполне современна и конкурентоспособна. Более того, эту модель можно реализовать в Динамо даже с учетом всех его проблем.
Но одно дело - видеть цель, другое - уметь ее достигать.
Говоря о психологии, я имею в виду взаимотношения Реброва и игроков команды. Почему-то кажется, что Сергей Станиславович не является стопроцентным авторитетом для многих футболистов, особенно так называемых лидеров. Это чувствуется и по поведению игроков, и в словах самого ГТ. "Ребята старались", "ребята терпели", "я доволен ребятами". Ребров сознательно или подсознательно пытается выгородить своих подопечных. Сильно смущает это вот "ребята". Какие они ребята для главного тренера? Так может говорить о своих партнерах капитан или лидер команды, но никак не ее наставник. Должна быть четкая дистанция, иначе трудно требовать и добиваться выполнения требований.
В итоге, "ребята" неслабо отпраздновали чемпионство и позорно влетели главному конкуренту. А Ребров еще и оправдывал подопечных, мол, не могу же я им запретить отмечать. Конечно, попробуй что-то запретить "ребятам". Посмотрят на тебя, махнут рукой да посмеются втихаря.
Попробуйте представить себе подобную ситуацию у Лобановского...
А потом лидер команды отмахивается от наставлений ГТ в паузе матча и продолжает играть в "свою игру" отдельно от команды. Хотя в сборной все делает правильно и эффективно. Гармаш играет через раз (если не через два) и постоянно психует на поле. Рыбалка из матча в матч совершает одни и те же ошибки, но все равно выходит на поле. Таких примеров масса.
Вседозволенность Реброва приводит к регрессу отдельных игроков так и команды в целом. Не сомневаюсь, что наш ГТ говорит правильные слова на тренировках и в раздевалке. Только, где результат? Где изменения?
Чтобы добиваться своих целей нужен непререкаемый авторитет, а его нет. Связано это с молодостью Сергея Станиславовича или с его личными качествами, не знаю. Сможет ли он стать непререкаемым авторитетом в будущем, тоже не известно. Такие вещи даются свыше, на курсах их не купишь.
А Вам не здається, що Реброву просто не потрібно це робити, адже є домовленості з президентом працювати далі. Он зимою "чистка" буде тих, хто, цитую "втратив мотивацію". Ага!, он яким чином у нас планується підсилення гри - за рахунок мотивації гравців!. І скорпульозного спостереження тренеровочного процесу. "Ребята старались..."
учетная запись этого пользователя была удалена
Також пригадується ЧО Чгигорчука, котрий був зліплений із нікому непотрібного матеріалу (нехай вже вибачають гравці). Зараз ті футболісти так і лишились ніким, граючи посередньо в посередніх командах. Але! Тоді, у Григорчука це була команда, котра кусала і ДК, і ШД, і ДД. Та і в Європі вони іграли непогано.
Пригадуємо ДД пострамосівських часів. Пішли ведучі гравці і команда дійшла до фінала і цілком могла його виграти.
Дивимось на Зорю, у котрої також виходить все досить солідно...
До чого це я? А до того, щоб щось побудувати потрібен як мінімум класний тренер. При всій повазі до Реброва, ну не тяне він... Ну ок, можливо і потяне, але для цього потрібно попрацювати в Зірці/Зорі/ЧО/Карпатах... Набіти свої шишки, набратись якогось досвіду, чогось досягти. Той же Шаран... Маючи склад просто із сміхотворною вартістю та і якістю дуже непогано виглядає, так, гра далеко не видовищна, але тренер витискає максимум і варто поваги.
До тренера також варто додати і всю структуру клуба, визначитись націнець із вектором розбудови клуба, транс. політикою і т.п.
дело в том, что "Ребров/Митхайличенко/Блохин/Семин/и пр. т.п -тренер Динамо" - само это неправильно! в корне
логика простая:
раз Лобановский обеспечивал определенный уровень команды, значит и после его ухода, чтобы команда оставалась на том же уровне, тренировать ее должна фигура равная ВВ, если не в плане фундаментальности и вклада в историю, то, хотя-бы, в плане авторитета и квалификации, а не разные там Лёсики, Серёги, Псы и Шпалычи
учетная запись этого пользователя была удалена
Конечно из украинца не сделаешь бразильца, но научить принять и точно отдать мяч так, как это делали Белькевич, Калитвинцев, Буряк, Веремеев, можно и нужно.
Наприклад, всі вже чули фразу "хто краще тренується - той грає" - це вже звучало багато разів і навіть не особо кого зачепило, тому що це нібито аксіома правди.
Але це не так!
Без разніци чи тренується футболіст чи бухає, чи він ходиь на тренування до Реброва чи він собі найняв тренера по танцях - важливий не тренувальний процес а якість, рівень гравця.
Якщо футболіст краще ГРАЄ - то він має вихордити на поле. а не коли він краще тренується....
Так само тема "контроль мьяча" - цю річ Р використовує як тактику. Но це невірний підхід. КМ - це статистичний показник, який може показати певний зріз якості гри. Но КМ не повинен бути самоціллю, із КМ не випливає автоматично створення масси гольових моментів, чи відсутність пропущених голів. Так, іноді КМ може бути тактичним прийомом, але теж - в межах якоїсь тактики.
Складається враження, що Ребров навіть не задумується про це.
Ще один "затик" - нехтування фізикою на користь техніки, що відображається у відході від класичної динамівської системи передсезонок, орієнтованих на досягнення переваги у швидкості і витривалості над суперником. Футбол - гра бігова. Бігати потрібно швидко і багато, яким би технічним гравець не був. Бо треба і виперидити, і втекти, і догнати - весь матч гравці пересуваютьсся по полю і 99% часу БЕЗ мьяча, весь час змагаючись із суперником у перегонялки.
Матч проти Наполі якраз просто кричав про те, що Динамо скрізь, кругом, завжди не встигає.
Ребров орієнтується на досягнення фізичної форми через ігри - це ще одна його помилка. Це можливо у чемпіонаті Іспанії чи Англії, де коротка пауза, рівномірний календар, кожен матч грається на максимумі, гравець за ссезон грає 50 ігор.... а у нас? 20- 30 ігор за сезон, більшість - із сільськими командами і з двома довгими паузами - так можна гравців вчити техніки, но досягти необхідного для ЛЧ рівня інтенсивності гри, швидкості і витривалості просто неможливо!
Є простий і 100% працюючий принцип підготовки: "повторєніє - мать учєнія". Якщо у тебе щось вийшло і ти хочеш прогресу, то кожну вдалу дію треба повторювати. Стільки разів, скільки вона буде вдалою. І навпаки: повторення невдалиї дій, ударів, пасів, чи тактичних прийомів, стартових складів - це тренує у зворотному порядку, тренує невдачі і програші. Всі тренери це знають або відчувають, звідси "виіграшний состав нє мєняют" і т.п. речі.
А у Реброва?
Маніпуляції із стартовим складом у Р наводять тоску: тільки якась ланка заграла, як він міняє її учасників вже в наступному матчі і знов на тому фланзі нема якості. Колективна гра формується у стабільному колективі, а не перед телевізором на установках. Враження що Р не може реально оцінити якість гри і не бачиь у ній ні прогресу ні регресу.
Ребров странно вводиь молодих - то нікого, то кидає їх цілою купою на важливий матч - що це? Просто поржать? Це не сходе на поступове і вдумливе омолодження складу, а схоже на навчання плавати методом "або випливе або утоне". Не думаю, що це - тренерська якість.
Знову ж таки самооцінка себе і команди, її результатів - Ребров ніби не бачиьт явних провалів у підготовці (чи не хоче бачити) - це не сприяє росту якості гри.
Є й інші речі, їх багато, я думаю що Ребров просто не має можливості осмислити все те що відбувається із командою. Можливо СР навіть і потенційно непоганий тренер, но йому сильно заважають відсутність хорошої підготовки, як спеціальної, так і більш широкої освіти.
----------
Как раз техники и не видно. Если Милевскому в последние игры в Динамо физики не хватало это было видно. Но с техникой был порядок. А здесь техники не хватает, а в большинстве игр мы соперников перебегаем по километражу. Так какой еще физики нужно?
кілометраж - це зовсім не фізика. це тільки робота і витрата енергії.
це далеко не завжди плюс.
щодо техніки.
не треба бути навіть профі спортсменом, що зупинити мьяч - правильно?
коли виникає проблема з прийомом?
коли прийнати потрібно ШВИДКО?
а чому потрібно саме швидко?
тому що навколо багато суперників - правильно?
а чому навколо багато суперників?
тому що гравець або не відірвався від них, або не вийшов у вільну зону, або хтось інший вже здох і не створив гравцю вільну зону і т.д.
нема ніяких проблем із технікою коли ти можеш відірватись від захисника на пару метрів -
навіть із корявим прийомом ти мьяч не втратиш (приклад: Бєланов і Блохін).
зовсім інша справа - робота з мьячем при щільній опціці.
тут уже треба не просто хороша техніка - вона потрібна феноменальна!
імхо, феноменальна техніка - це для наших задача непосильна.
С чем согласен, что у наших футболистов - феноменальной техник нет.
По поводу создания свободных зон - в ЧУ многие команды против нас играют от обороны причем количеством. В таких условиях создание свободных зон задача не менее проблемная чем феноменальная техника.
звернули увагу що більшість гольових моментів, як і самі гли відбулися після швидкої біготні? в пеших двох мьячах Громов не демонструючи ніякої екстраординарної техніки втікав і - голи.
Хоча, були й моменти створені дриблінгом, просто вони нічим не закінчились. чому? тому що не встигли у щось розвинутись - гравцям не вистачило швидкості щоб після виграшу позиції, зони тут же це використати.
Однак я звісно не буду заперечувати що технічний гравець - це краще аніж не технічний такий же.
І звісно бувають випадки коли саме завдяки техніці команди виграють матчі. Особливо часто це буває проти команд нижчих класом.
Однак технічна перевага не гарантує команді перемоги. Не гарантує навіть і не-поразки.
Хоча те само можна сказати і про швидкісні характеристики гравців)))
**
Врешті, і швидкість і техніка - важливі обидвоє. Тут нема за що спорити.
Але. Питання в тому що коли тренувати.
Чи може гравець тренувати свою техніку протягом сезону?
Цілком так!
За день до матчу, після матчу, за 15 хвилин перед матчем, у неділю, після ресторану - навіть під час матчу. А чого - ні?
Без проблем. Тренування техніки (як і тактики!!) ніяк не шкодиь іграм команди.
А тренування швидкості, витривалості, сили?
Чи можна гравця вантажити на 110% під час сезону протягом місяця чи півтора?
Думаю, жоден тренер на таке не піде, оскільки це призведе до втоми і як наслідок до поразок.
Тоді чи не варто саме на фізичні навантаження використати передсезонку?
Імхо - саме так.
Ребров (чи Ріанчо) якось казали, що вони так і роблять но "через мьяч". Але це - самообман.
Людський організм так сконструйований, що він ніколи добровільно себе не навантажиь вище допустім 90% максимуму. А для росту мьяза (а отже і сили, швидкості) потрібно, допустім, 100%, тобто - якийсь максимум. Підтримати рівень - для цього ігор вистачить. А зробити крок вперед - ні. Для цього потрібен жорсткий зовнішній примус, тобто штанга із точним дозуванням (і не менше) чи там крос у певному темпі (і не повільніше) - тренер ніяк не може задати такий темп гравцю у вправах із мьячем чи у матчі тим більше.
у постійному спорі що важливіше: техніка чи фізика, я би радив всім прихильникам техніки згадати власний досвід на футбольних маданчиках.
особисто я, граючи проти більш технічних гравців, цілком нормально їм протистояв завжди.
но ось грати проти відчутно швидших - це рально безнадьога.