Дискримінація Гармаша або один з найкращих гравців УПЛ - псих

Починаючи цю статтю, усвідомлюю, що тема не нова, й, можливо, багатьом вже набридла, але особисто мене вона хвилює з кожним днем усе більше, тож, з вашого дозволу, поділюсь думками.

Безперечно, що більшість уболівальників та глядачів українського футболу знають "19" номер "Динамо" за його емоційність та, як наслідок, купу "гірчичників" та навіть червоних карток.

Чому? У нас звикли робити усе занадто. Якщо драма, то драма. Якщо комедія, то вже у повній мірі. У нас не судять тих, хто забив гол, та нарікають на захисника, коли той не врятував ситуацію, забуваючи, що у команді той не один, а пропущений гол у більшості випадків є результатом колективних помилок гравців. Ми звикли до крайнощів, й, мабуть, це одне з проявів людської природи, але іноді ці крайнощі дуже несправедливі.

Ви, певно, зараз скажете, що Гармаш сам винен у своїй репутації, і я з вами погоджусь. Але говорячи про гравця у цілому варто відзначати як позитивні його сторони, так і негативні. Спитайте когось про Гармаша й вам одразу згадають його знаменитий жест. А хто згадає весняний ЧУ? Гру з "Шахтарем", другий тайм у грі з "Зіркою", домашній матч з "Янг Бойз"? І це тільки окремі епізоди проявів найкращих якостей Дениса. Ми звикли обговорювати скандал, і часто у цих скандалах ми не бачимо того, що значно важливіше.

Читав сьогодні інтерв'ю з Хацкевичем і знову скривився. Якщо питають про Гармаша, то тільки за його емоційний стан. А те, що він зараз, по суті, один з лідерів, якщо не лідер, "Динамо" мало кого цікавить.

У Дениса Гармаша є характер, що, на мою думку, дуже важливо. Його характер зумовлює як негативні, так і позитивні сторони футболіста. З одного боку наслідком характеру є надмірний прояв невдоволення, а з іншого - повна віддача на полі як в емоційному плані, так і в плані боротьби. Не можна й не помітити, що Денис працює над собою, оскільки кількість неприємних випадків значно скоротилася. Єдиний, що можу згадати за цей сезон, так це в першому таймі поєдинку раунду плей-офф Ліги Європи проти "Марітіму".

А якщо вже говорити про надмірне вираження емоцій Дениса, то варто сказати, що обурення Гармаша у більшості випадків не безпідставне. Інша справа, що масштаб обурення можна було б зменшити, але по справедливості усе правильно. Часто бачу, що Гармаша тепер люблять називати "психом", але де ви бачили, щоб психи так грали? Тонкі паси, часті гольові передачі, неймовірне бажання грати, боротьба на футбольному полі й це ще далеко не все. У "19" номера "Динамо" є над чим працювати, але у кого нема?

Хоча про Збірну це вже зовсім друга тема, після матчів з Турцією та Ісландією залишився неприємний осад через те, що Гармаша так і не випустили на футбольне поле. Спочатку сумнівна історія з ангіною або застудою (так і не зрозумів), що пройшли за два дні, а потім увесь матч проти Ісландії на лавці запасних. Саме коли так потрібна була ця жага до гри та боротьби, робота на атаку, Дениса назвали "нерівноцінною заміною" Коваленку.

Я називаю несправедливість у Збірній та стереотип про "психа" "дискримінацією Гармаша", й можливо я помиляюсь, але якщо не "дискримінація", то що? Ця стаття - не ода Денису Гармашу, радше справедливості. У півзахисника київського "Динамо" багато мінусів, але давайте не забувати й про переваги. Клеймо "психа" поставлене, а як щодо правдивих почестей?