Львівське щастя !

Перемога !

Це був мій ювілейний, 10-й виїзд до Львова на Збірну ! 9 перемог та одна нічія. Вражаюча статистика !

Якже це приємно - знов перемагати ! Незабутні відчуття ! Вибачаюся, що блог вийшов не одразу після матчу. Бо сил не було щось писати.

Львів знов довів, що Збірна не може тут погано грати.

Панове ! А Ви помітили, як цього разу не палили файера та не кидали петарди ? О так би і щоразу.

Вже за три години до матчу, вболівальники почали збиратися, і прямувати у бік вулиці Стрийська. Знов той саме водій віз мене до стадіону ;) Втретє ! Співпадіння ?

Чим ближче до стадіону під'їжджали, тим більше відчувалося, що народ йде на футбол. А вже біля стадіону за 2 години до матчу, почали під'їжджати автобуси з усієї Західної України. Бачив і мешканців з Волині, Калуша, Старого Самбіра, Ковеля та навіть двох вболівальників з Дніпра.

Біля самих кас за 2 години до матчу, вболівальники таки докуповували рештки квитків. І саме у цей час почався дощ. Боявся, що дощ негативно вплине на саме матч. Але помилився.

Місце у мене було просто розкішне - за 5 метрів від тієї частини поля, де повинна була відбутися розминка Збірної ;)

Рівно о 18:30, як і планували, почали святковий концерт. Спочатку виступали діти з танцювальною програмою, а потім на газон вийшла група "На всі сто" - Павло та Марійко. І заспівали кавер на мегапопулярну пісню, яка встановила новий світовий рекорд на YouTube за кількістю переглядів 4,2 млрд. - "Despocito". А українською "Десь по світу". Чесно, українська версія краща за бразильську ;)

За 40 хвилин до матчу, наші гравці вийшли на поле, отримавши свою порцію аплодисментів ;) Але перед цим побачив Шуріка, який робив селфі майже навпроти мене ;))) Де б ще я не побачив Олександра, як не Львові ;))) Коли почалося тренування біля кутового прапорця, то у цей час лунали українські пісні. І у цей момент бачу, як Ярмола почав співати у ритмі УКРАЇНСЬКОЮ ! Здивував він приємно. Патріот з Великої літери !

Трибуни заповнювалися дуже швидко. Десь за 10 хвилин 90% вже були на своїх місцях.

А далі відбувся той момент, якого я чекав, й усі чекали. Диктор оголосив: "Пані та панове ! Зараз лунає Державний Гімн України !". "Lady and gеntelmens ! And now National Anthem of Ukraine !". Стадіон увесь вже стоїть, тримаючі у руках жовто-блакитні флайера. І понеслося "Ще не вмерла України, і слова, і воля..." У цей момент усередені щось перевертається, бо ти розумієш, що не дарма проїхав 1,500 км задля цієї миті. Стадіон так надихаючі співав Гімн, що не хотілося взагалі йти з "Арена-Львів" після матчу. Файно було, файно !

Дивно, що кілька сотень місць були не зайняті по усьому стадіону. Але перед другим таймом усі ці вболівальники підтягнулися.

Склад обговорювати не буду. Бо усі питання по складу до головного тренеру.

З першої ж хвилини пішли заряди - "Слава Україні ! Героям слава !". Ці заряди були такої гучності, що позадрять турки зі своїми реактивним 140 Дб ;)

Дуже неприємним був початок для наших. Не чекав я, що ми так швидко пропустимо. Спишимо той гол на розконцентрацію Пятова. Буває. Хоча учора він у тому ж першому таймі, ще раз міг пропустити аналогічний гол.

Поруч зі мною сиділи волиняки ;) Файні такі хлопці ;) Завжди сипали приколами ;)

Коли ми пропустили, то "Арена-Львів" ще більше почала підтримувати команду. І це правильно. Для чого освистувати свою Збірну, якщо їй потрібна підтримка. У той момент, я на Шуріку написав, що заб'ємо, і не треба нервувати. Так і сталося. Але перед цим писали, що Словаччина більше володією ініціативою. І що з того ? За увесь перший тайм словаки провели три нормальні атаки. А українці набагато більше створювали моментів. Те що не забивали, то інше питання. Головне, що гра мені подобалася. Можу відмітити Капітана Ротаня, який на свій вік зіграв блискуче. Бігав по усьому полю відбираючі м'ячі.

А тим часом у першому таймі двічі затягували світовий "мегахіт" - "лалалала" ;)))

Гол від Ярмоли вийшов класним. Усе зробив для Ярмоли Марлос, який нарешті починає розуміти партнерів. Принаймні мені так здалося. Але у другому таймі, Марлос забагато загравався з м'ячем, і через це втрачав нагоду віддати результативний пас.

У той момент, коли забив Ярмола, я знав, і знов написав про це на сайті,  що "не сцяти, заб'ємо ще". Так і сталося. Наш "інший німець" Коно таки забив переможний гол. Екстаз після цього забитого був шалений.

Новачки то вийшли. Але раніше було напевно їх випускати. Після 75 хвилини могло здатися, що наші почали на втримання грати. Але з трибун цього не було видно.

Особисто я був приємно здивований, що у такий дощовий вечір, на "Арена-Львів" був аншлаг.

Ще сподобалися Ордець та Соболь. Хач грав у своєму звичному стилі. Караваєв непогано зіграв. Шкода, що не "вписався" у гру Коломоєць.

І ось лунає фінальний свисток. Львів у черговий раз доводить, що він фартовий і вболівальники тут найкрачщі.

Після матчу, як завжди, усі виходили задоволеними ;))) По дорозі до "Ашану", ще не один раз лунало "Слава Україні !" та "лалалалалала" :)))

А ось після матчу було дуже важко дістатися залізничного вокзалу. Бо транспорту не було. Довелося викласти чимало таксисту, щоб встигнути на свій потяг.

Полишав я Львів у дуже припіднятиму настрою ;))) І до Львова приїхав. І погуляв цим чарівним містом. І поговорив з чудовими львів'янами. І головне - підтримав Збірну, яка у черговий раз перемогла у місті Лева.

І головне. Коли приїздете до Львова, то не кажіть "шо", а кажіть "чщо". Так буде більш правильно ;)

Бувай, Львове ! Дуже чекаю, щоб сюди повернутися знов.

З повагою до усіх, Володимир (Київська область, Україна).