Про втрату довіри та набуття політичних зв’язків

Як би не "війна" так званих компроматів або битва «бульдогів» (майже по Вінстону Черчілю) на ім’я НАБУ, НАЗК та САП під ковдрою Генеральної прокуратори України, одним з можливих наслідків якої стала госпіталізація Назара Холодницького (http://www.pravda.com.ua/news/2017/11/22/7162954/), першого віце-президента ФФУ та, одночасно, заступника Генерального прокурора та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, ця тема вже давно охолонула і втратила свою актуальність.

Жив був колись на Росії голова міста, який на французький манер звався мером, на ім’я Юрій Лужков, який запам’ятався навіть в Україні своєю кепкою та виступами у Севастополі на підтримку тоді ще не дуже небезпечного і навіть кумедного «Русского мира», якого вже майже сім років як зняли з посади градоначальника столиці Росії із трохи дивним формулюванням «в связи с утратой доверия президента РФ» (https://ria.ru/politics/20100928/279979293.html).

І як український футбол та його штаб-квартира пов'язаний із Лужковим? На перший погляд ніяк. Але існує Організаційний регламент УЄФА, у якому є стаття Article 45 - Appointment, removal from office and replacement (http://www.uefa.com/MultimediaFiles/Download/Tech/uefaorg/General/02/48/50/18/2485018_DOWNLOAD.pdf). У ній, до речі, мова іде про наступне: «Член комітету або експертної групи УЄФА також може бути звільнений з посади і, якщо необхідно, замінений на решту терміну повноважень Виконавчим комітетом (УЄФА)…: a) за обґрунтованим проханням зацікавленої асоціації – члена УЄФА (наприклад, якщо відповідний член більше не може вважатися представником своєї асоціації, тому що він більше не займає активну посаду в асоціації або залишив її).»

У суботу 2 вересня 2017 року, Виконавчий Комітет ФФУ вирішив звернутися до УЄФА із проханням відкликати діючих представників від ФФУ в органах УЄФА у зв’язку із втратою ними зв’язку із національною асоціацією, а саме Комітету УЄФА з питань стадіонів та безпеки Юрія Барбаша, інспектора УЄФА з етичних та дисциплінарних питань Ганну Бордюгову та члена Апеляційного органу УЄФА Ольгу Жуковську.

Барбаш працював у відповідному комітеті з минулого року, змінивши в ньому Володимира Генінсона, який був призначений на цю посаду в 2015… Тоді Генінсон займав посаду виконавчого директора ФФУ, сьогодні він президент УПЛ (але не дивлячись на очевидний зв'язок із ФФУ посаду він втратив теж, але раніше). Тим часом Юрій Барбаш працює у «Динамо» Київ, а до цього у ФФУ. Якийсь нещасливий комітет з питань стадіонів.

Ганна Бордюгова ще у 2012 році очолювала юридичний відділ ФФУ. Вона відома у світі спорту юрист з доброю репутацією, а в минулому представляла Україну у складі збірної команди з легкої атлетики. На посаді в УЄФА була не один і не два роки. До речі, вона діючий арбітр CAS, призначена за рекомендацією НОК України наприкінці 2015 року (http://pravo.ua/news.php?id=51763).

Ольга Жуковська – м’яко кажучи знане ім’я у юридичному середовищі країни в тому числі футбольному. Це першокласний професіонал у якого є одна маленька вада – вона тісно співпрацювала і, вірогідно, співпрацює із віце-президентом УЄФА Григорієм Суркісом.

Сьогодні усіх трьох об’єднує не лише факт відкликання із посад в УЄФА, але і те що вони вже кілька років не співпрацюють з ФФУ (формально). Але в позаминулому і в минулому році це не заважало їм представляти ФФУ в Ньйоні. Раптом щось пішло не так… Разом із цим неможливо не погодитись, ФФУ чітко виконує регламентні настанови УЄФА: «вони більше не займають активну посаду в асоціації або залишили її», але з затримкою в часі. Віддамо належно офісу пана Павелка і подивимось кого ФФУ рекомендувало на посади що стали вакантними.

Бондаренко Андрій Володимирович – Комітет з питань стадіонів та безпеки УЄФА. Пан Бондаренко заступник генерального секретаря ФФУ. Його ім’я, імовірно, відомо, але вузькому колу спеціалістів футболу. Далі, барабанна дріб! Холодницький Назар Іванович (той самий, що з підозрою на сердечні негаразди) – апеляційний орган УЄФА. Неймовірно популярна персона у вітчизняному футболі! Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та перший, ПЕРШИЙ (!), віце-президент ФФУ. І нарешті – марш туше! Єлісєєв Костянтин Петрович – інспектор УЄФА із етичних та дисциплінарних питань. Яка несподіванка, скаже обізнаний у коридорах влади спеціаліст з питань футболу. Заступник голови Адміністрації Президента України! Паралельно, віце-президент ФФУ. Завіса!? Ще ні.

Погодьтесь, усі три зазначені персони абсолютно поважні особи і мають тісний зв'язок з національною футбольною асоціацією. Але є декілька нюансів. Строк їх співпраці з ФФУ становить не більше пару місяців. Бондаренко, на жаль, на відміну від Генінсона, не має досвіду роботи в галузі безпеки та стадіонів (нинішній очільник УПЛ декілька років керував НСК «Олімпійський» в тому числі під час Євро-2012, у організаційному комітеті якого Барбаш працював з моменту його створення в середині «нульових»). Холодницький безумовно юрист і цілий заступник генерального прокурора, який, до речі, сьогодні не має фахової освіти, але і інший представник ФФУ в УЄФА Вадим Костюченко (Комітет з HatTrick) в загалі має трохи підроблений диплом про вищу освіту (https://sportarena.com/football/vitse-prezident-ffu-postroil-kareru-s-pomoshhyu/). Нарешті, український дипломат, шановний пан Надзвичайний і Повноважний Посол України, Костянтин Петрович Єлісєєв. Він, напевно, теж любить футбол, хто ж його не любить? Він наполегливо працює в адміністрації Порошенко, в буремні часи війни, пробачте, АТО, але суть одна. І йому, мабуть, потрібно ще посада у ФФУ і УЄФА? Чи хтось робить медвежу послугу, пам’ятаючи інтригуючи слова Конькова про політиків у федерації, які допоможуть?

Той факт, що український футбол із появою на його чолі пана Павелка, політика, депутата Верховної Ради, голови бюджетного комітету, перетворюється на філіал правлячої коаліції, вже не є секретом. Мінімум шість новообраних голів регіональних федерацій футболу тісно пов’язані із БПП і депутатським корпусом Верховною Радою в цілому. ФФУ – це політичний клуб? Футбол – це інструмент політики? Напевно саме так. Таким чином, є усі можливості говорити, що зміни серед представників ФФУ в УЄФА пов’язані із втратою не лише зв’язку, але й довіри, як у випадку із Лужковим, політичної, що лише підкреслює політичний характер футболу в Україні та методів роботи сучасного ФФУ. А як же сам футбол?

Чи стане український футбол краще та сильнішим, в тому числі на міжнародній спортивній арені завдяки таким постатям на посадах в УЄФА та ФФУ, питання, безумовно, риторичне. Залишається додати, що попередник поважного пана Павелко – Анатолій Коньков – який очолив ФФУ з подачі того самого біглого президента України Януковича, не став перетворювати ФФУ на філіал Партії Регіонів. Не встиг? Або освіти не вистачило, щоб зрозуміти політичний потенціал футболу, який завжди можна мобілізувати, наприклад, на виборчий фронт улюбленої партії діючого президента країни. Навіть Суркіс, який у 1998 році включив у повному складі «Динамо» Київ до СДПУ (О), прийшовши до ФФУ згодом відійшов від політики… Можливо Павелко теж, трохи згодом, відійде від політичного світу країни та безпосередньо займеться футболом країни?

Ймовірно і так звана справа «Маріуполя» має усі сучасні політичні ознаки, а відкликання саме фахівців з відповідних посад в УЄФА – є реакцію, і не лише хімічною, на той самий «Маріуполь» і того самого пана Суркіса. Все інше, мабуть, вже статистика. Хай живе та розквітає український футбол!