Хто порушує статутні норми ФІФА або ступень політичного забарвлення футболу в Україні

Одразу хочу подякувати автору блогу http://dynamo.kiev.ua/blog/291050-zachem-mutko-obmanul-putina-a-fig-ego-znaet під гучною назвою «Зачем Мутко обманул Путина? А фиг его знает…» який доторкнувся, на мою думку, до дуже тонкої матерії, і навіть більше, до тематики, яка в авторитарних або пост-авторитарних, якщо так можна говорити, країнах практично не розглядається як така, що заслуговує на будь яку повагу, особливо в світі футболу, хоча статутні та регламентні норми ФІФА дуже не двозначно говорять про зворотне.

Алішер Амінов, на кого посилається автор зазначеного матеріалу наводить статті Статуту ФІФА та Етичного Кодексу ФІФА які легко знайти в українському перекладі на офіційному Інтернет ресурсі ФФУ і зміст яких викликає абсолютно релевантні запитання.

15 Статут асоціацій-членів http://www.ffu.org.ua/files/ndocs_937.pdf Статут асоціацій-членів має бути узгоджений з принципами належного управління і, зокрема, щонайменше містити положення, що стосуються таких питань: a) дотримання нейтралітету у питаннях політики та релігії; … c) незалежність та уникнення будь-якої форми політичного втручання; … f) всі відповідні зацікавлені сторони повинні дати згоду на визнання юрисдикції та повноважень CAS та надати пріоритет арбітражу, як засобу розв’язання суперечок; … i) уникнення конфліктів інтересів під час ухвалення рішень;

Стаття 14. Обов’язок дотримання нейтралітету http://www.ffu.org.ua/files/ndocs_430.pdf Під час взаємодії з урядовими закладами, національними та міжнародними організаціями, асоціаціями та об’єднаннями, особи, які приймають зобов’язання за цим Кодексом, повинні, додатково до вимог щодо дотримання основних правил статті 13, залишатися політично нейтральними відповідно до принципів та цілей ФІФА, конфедерацій, асоціацій, ліг та клубів, а також, як правило, діяти у такий спосіб, який відповідає їх офіційним обов’язкам та цілісності.

Чи може бути політично нейтральним член національного парламенту на чолі національної футбольної асоціації, який одночасно займає пост голови бюджетного комітету Верховної Ради? Так, мова про пана Павелко, який у березні 2015 року очолив український футбол. Взагалі, чи може персона, яка безпосередньо занурена у політику (член парламенту або депутат у нашому випадку), безпосередньо зв’язана із владою (член адміністрації президента країни, голова обласної державної адміністрації, прокурор, заступник генерального прокурора) бути політично нейтральною «відповідно до принципів та цілей ФІФА, конфедерацій, асоціацій, ліг та клубів»? Гадаю відповідь однозначна. Чи я помиляюсь?

Тим часом http://www.ffu.org.ua/ukr/ffu/about/ffu_exucitive/ Андрій Павелко, президент ФФУ, депутат ВР від БПП. Назар Холодницький, перший віце-президент ФФУ, заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Олександр Герега, віце-президент ФФУ, депутат ВР, голосував за диктаторські закони 16.01.2014. Костянтин Єлісєєв, віце-президент ФФУ, заступник Глави Адміністрації Президента України. Максим Єфімов, віце-президент ФФУ, депутат ВР від БПП. Сергій Куніцин, віце-президент, депутат ВР від БПП. Юрій Почотний, помічник депутата ВР від «Батьківщини» Валерія Лунченко, який є головою комітету жіночого футболу ФФУ.

Таким чином, із 12 вищих керівників ФФУ половина (50%), без «помічника» Почотного, безпосередньо пов’язані із політикою та владою… Нейтралітет повний та беззаперечний! Вам так не здається?

Продовжуючи тему політичної незаангажованості неможливо не зазначити ще одну деталь: кількість політичних «нейтралів» в регіонах українського футболу. Вісім обласних федерацій футболу очолюють або голова обласної державної адміністрації (2), або депутат ВР (5), або місцевий депутат (1)…

Тепер оцінимо рівень політичного окрасу виконавчого комітету ФФУ, ключового органу, так званого desicion maker українського футболу. http://www.ffu.org.ua/ukr/ffu/about/ffu_exucitive/123/

1. Володимир Бандуров, депутат ВР, депутатська група «Воля народу», голосував за диктаторські закони 16.01.2014;
2. Владислав Голуб, депутат ВР від БПП;
3. Андрій Гордєєв, голова Херсонської обласної державної адміністрації,
4. Вадим Івченко, депутат ВР від «Батьківщини»,
5. Іван Крулько, депутат ВР від «Батьківщини»,
6. Олександр Кудацький, депутат міської ради міста Полтава, голова місцевої федерації футболу до 25.12.2018, в канун Різдва, у понеділок, майже сенсаційно, на його місце обраний голова Полтавської ОДА Валерій Головко;
7. Ярослав Москаленко, депутат ВР, депутатська група «Воля народу», голосував за диктаторські закони 16.01.2014,
8. Руслан Павлюк, депутат обласної ради Житомирщини,
9. Тарас Юрик, депутат ВР від БПП.

Як підсумок, із 43 членів виконавчого комітету ФФУ із політикою чи владними структурами пов’язані 15 персон або майже 35% членів головної структури будь якої національної футбольної асоціації члена ФІФА і УЄФА. Це суперечить статутним нормам ФІФА, якщо їх читати та поважати… Майже завіса, говорючі мовою театру! Майже.

Але є одне але. Повертаючись до Мутко та його долі в контексті довічної дискваліфікації збоку МОК, та посади президента РФС, який на деякий час пішов із неї, залишившись віце-прем’єром в уряді країни агресора, то цікавим буде кинути око на кількість політичних «нейтралів» у виконкомі РФС http://rfs.ru/rfs/information/leads/ispolkom/. Статистика річ уперта і вона каже, що лише троє (ТРИ!) із 26 (у нас 43 = 42+ генеральний секретар) членів Виконкому пов’язані з владою. Один, як було сказано вище заступник голови уряду РФ, один депутат РФ та один мер Казані (11,5%). Важко не погодитись, ці числа ніщо у порівнянні з українською політично провладною статистикою, яка в три рази перевищує показники абсолютно авторитарної держави. На Росії формальний вплив на футбол збоку влади значно менший ніж у демократичній Україні. Що це? Статистика яка, як завжди, бреше?

На додаток, маленька цитата Амінова «Однако Комитет по этике ФИФА в свое время не взялся расследовать очевидные нарушения. Тоже, видать, неспроста. Ровно 16 месяцев Джанни Инфантино прикрывал российские тылы, но едва только стало известно о моем намерении подать заявление в Лозаннский суд, как родились адресованные Мутко «рекомендации» все-таки покинуть РФС.»

Питання: хто в Україні спробує звернутися до Комітету з етики ФІФА чи до CAS? Адже проблема політичної гігієни у спорті, на мою пересічну думку, – це питання рівня розвитку громадського суспільства та рівня розвитку демократії й такого простого поняття, як розподіл влади, не на папері, а в реальному житті. Самі розумієте, що цей рівень у нас на межі епідемічного…

І на завершення розмови про ступень політичного забарвлення українського футболу та рівень розвитку суспільства, на мій погляд, слід нагадати, що член виконкому ФФУ та голова Харківської обласної федерації футболу пан Євген Красніков, за рішенням CAS на п’ять років відсторонений від футболу – до серпня 2018, але, тим часом, за рішенням КДК ФФУ у жовтні 2015 року, вердикт CAS був, так би мовити скасований, всупереч існуючої міжнародної правової практики. Тим часом безумовне визнання рішення CAS є статутними нормами ФІФА, УЄФА і ФФУ, але як з’ясовується, лише на папері і не лише у нас...

Цюрих мовчить, Ньйон мовчить, мабуть правий був Амінов говорючі «Что Блаттер, что Инфантино – ментально российские ребята, чисто конкретные такие пацаны. Главное для них – не проблемы футбола, а «друг Владимир», «друг Виталий» и прочие многочисленные «друзья». Двойные стандарты – абсолютная норма жизни. Методы работы – до боли знакомые, родные. Ну вот судите сами: вместо того чтобы признать очевидный факт нарушения устава, норм ФИФА и РФС, Инфантино инициирует отставку руководителей Комитета по этике и по надзору за выборами – португальца Мадуро, немца Эккерта и швейцарца Борбели. А параллельно, используя язык лозунгов, изо всех сил пытается убедить мир в том, что коррупции во вверенной ему организации пришел конец. На деле же все иначе, и действия «верхушки» лишь усугубляют проблемную ситуацию.»

Ось тепер все, завіса!