Коли вночі у дім, квартиру, хату Прийде Різдво, ялинка і вогні - Згадай хоч на хвилину про солдата, Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі Під кулі свист і вітру коляду… Хай спогад твій йому тамує болі, Хай щира згадка піднімає дух,
Бо в цьогорічнім році щастя й туга Змішались в датах, цифрах, іменах… Яке ж Різдво без батька, сина, друга… Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші Й по вінця буде келих. Щастя… сміх… Не говори тостів хвалебно-пишних, А помолись за мертвих і живих.
Коли ти сядеш за різдвяний стіл, Щоби спожити ці дари Господні, Згадай за тих, хто в люту заметіль Орду московську стримує на Сході
Молись за них і їхніх матерів, Чия кутя окроплена сльозами, За діточок, що звуть своїх батьків, Припавши до заплаканої мами.
Прохай у Бога ворога спинить, Щоби він «Гради» замовчати змусив, І воїни відчули б хоч на мить Великий день Народження Ісуса.