Анатолій Власюк 4 ч · Мовчить замучена людиною природа. Терпіння гнів враз вибухне вулканом. І на безпечність нині в людства мода. Всі втонемо під батьком-океаном.
Інстинкти самозахисту померли. Гординя аж зашкалює в екстазі. До крайньої межі ми плуга вже доперли – Й спустили совість в унітазі.
Фальшиві принципи, служіння Не знать кому – Лихому та Іуді. Безславно гинуть покоління У війнах, наклепах і бруді.
Кохання кинули під ноги. У Бога вже ніхто не вірить. Приречені конать убого Під звук розтоптаної ліри.
Ніхто не хоче зупинитись. Прозріння оминає й мудрих. Нам у природи би повчитись, Бо від вождів усіх вже нудить.
Та в світі все заціпеніло. Даремно ждать із неба дива. Закув в окови власне тіло. І дивишся на смерть наживо.
Анатолій ВЛАСЮК 15 березня 2018 року