К дню народження майстра кілька незабутніх історій, які спіткали знаменитого захисника київського Динамо у Шотландії.
Сезон 1990 року став передостаннім в історії чемпіонатів СРСР. Київське Динамо здобуло 13-й чемпіонський титул, обігравши в останньому турі свого головного конкурента – ЦСКА – з рахунком 4:1. Одразу після цього матчу досвідчений 27-річний оборонець киян Олег Кузнєцов почав пакувати валізи.
Вдома він навигравав усе, що тільки можна було – три золоті чемпіонські медалі, три Кубки СРСР і навіть Кубок володарів кубків. Настав час щось змінювати. Перша хвиля футбольної еміграції радянських зірок вже пройшла. А Кузнєцова запросили у Шотландію. Глазго Рейнджерс домінував над Селтіком і був серйозною бойовою одиницею у єврокубках. Клуб із багатющими традиціями та історією – інтригуюче продовження кар’єри для рудого, як більшість шотландців, захисника.
Власне, Рейнджерс стежив за Кузнєцовим вже давно і ще влітку 1990-го сторони остаточно домовилися про трансфер. На радощах шотландці організували у серпні товариський матч між обома клубами – на честь, звісно ж, українського гравця. Така собі презентація новачка для вимогливої публіки на "Айброкс".
Приїхавши у Глазго, динамівці довірили Кузнєцову капітанську пов’язку. А ще побилися із ним об заклад: якщо сьогодні все піде за планом і ми обіграємо Рейнджерс, із тебе пиво для всієї команди. Олег обіцянки дотримався, тому що сам поєдинок перевершив найсміливіші очікування.
"Щойно матч розпочався, як хвилині на п’ятій вибігаємо в контратаку, – пригадує Кузнєцов. – Даю Протасову довгу передачу, а сам біжу відкриватися. Олег м’яч повернув і я метрів з 25-ти як бабахнув у "дев’ятку". Стадіон там "впав". А на "Айброкс" – биток, 30 тисяч. Наші футболісти теж дивувалися: "Ти що твориш? І капітан, і гол на п’ятій хвилині". Врешті, виграли ми 3:1".
У Рейнджерс потирали руки і з нетерпінням очікували кінця року. "Якого майстра ми вихопили! Не захисник – вогонь!"
Його офіційний дебют у футболці нового клубу видався не менш ефектним. Рейнджерс розтрощив Сент-Міррен (5:0), а Кузнєцова визнали гравцем матчу.
"У Глазго існує так званий комітет ветеранів Рейнджерс, який після кожного матчу визначає найкращого гравця команди. Йому вручають красивий пивний кухоль – на ньому виведено дату матчу, назву суперника і напис "Найкращий гравець", – похвалився своїм трофеєм український легіонер.
За традицією, перед поєдинком команда влаштувала Кузнєцову посвяту новачка.
"Ти повинен взяти мікрофон і заспівати яку-небудь пісню, – пригадував Кузнєцов у розмові з Ігорем Рабінером, журналістом російського "Спорт-Експрес". – Всі стоять, ляскають у долоні, пивко потягують, а ти репетуєш у мікрофон. Що хочеш, те і співаєш. Я ось "Катюшу" виконав – перше, що спало на думку".
У наступному турі Рейнджерс грав проти Сент-Джонстона. Кузнєцов, звісно ж, вийшов у старті. На 20-ій хвилині, у звичайнісінькому ігровому епізоді, отримав від суперника несподіваний поштовх у спину, не встиг згрупуватися при падінні і приземлився на коліно – розрив зв’язок. У захисника є власна версія цього нещасного випадку.
"Не відкидаю варіанту, що мене зурочили клубні лікарі Рейнджерс. Незадовго до матчу вони прицмокували на медогляді: "Ой, такого здорового хлопця ми в житті не бачили!" На той час ні переломів, ні інших серйозних травм у мене не було".
Рейнджерс здобув свій надцятий чемпіонський титул, на 2 очки випередивши Абердін і аж на 14 – Селтік. Проте це відбулося без Кузнєцова – сезон для нього передчасно закінчився, а курс реабілітації тривав довгих 8 місяців.
Про українця не забули. Тодішній головний тренер Рейнджерс Грем Сунесс запевнив: "Нічого страшного. Ми тебе п'ять років чекали, ще рік почекаємо". Кузнєцова оточили увагою та турботою. Виділили комфортабельне помешкання, автомобіль. Уболівальники клубу надсилали листівки із підтримкою, а дехто навіть приходив у гості – із тортом.
"Упродовж тих восьми місяців лікування я жодного разу навіть до Києва не з'їздив – настільки приємно мені було в такій атмосфері. Хотів заради цих людей якомога скоріше одужати і рвався на поле навіть тоді, коли було ще зарано", – запевняє Кузнєцов.
Сезон 1991/92 став для Кузнєцова найкращим із чотирьох, проведених у Рейнджерс. Він регулярно виходив на поле, демонстрував гру високого рівня – ту, яку від нього й очікували. Команда знову здобула чемпіонські медалі, обігнавши Селтік на 10 очок, Хартс – на 9, а також наколотивши 101 гол у 44 турах.
Український легіонер отримав запрошення у таку собі перехідну збірну СНД, яка готувалася виступити на ЧЄ у Швеції. У групі суперниками гібридної команди стали Німеччина, Нідерланди і Шотландія, честь якої захищали багато одноклубників Кузнєцова.
Вчорашні радянські футболісти зуміли здобути по 1 пункту в матчах із Німеччиною (1:1) та Нідерландами (0:0). Олег Володимирович досі згадує поєдинок другого туру, в якому довелося протистояти грізному Марко ван Бастену.
"Я вилікувався від серйозної травми коліна, але вийшов на поле з пов'язкою. Його кондиції були кращими від моїх, і, відчуваючи, що не завжди справляюся, я одного разу за футболку притримав, іншого – штовхнув непомітно. Він підійшов і англійською сказав: "Ще раз мене схопиш, тебе з поля винесуть, бо я бачу твоє перебинтоване коліно і знаю, що з ним можна зробити". Після цього у нас ексцесів більше не виникало".
Тим не менше, ван Бастен залишився на сухому пайку.
Усе вирішувалося в 3-му турі, де СНД безбожно згорів Шотландії – 0:3. Кузнєцов пригадував, що перед матчем його одноклубники цмулили пиво до 5-ї ранку, і, тим не менше, в одні ворота обіграли суперників.
Шотландський акцент – справній жах.
Беручи курс на Туманний Альбіон, Кузнєцов інтенсивно підтягував свій рівень англійської мови, проте у Глазго навіть корінні англійці, буває, опиняються у незрозумілих ситуаціях. До акценту скотів Олег так і не призвичаївся. Зате поглибив знання інгліша.
"Мені дуже пощастило: фізіотерапевт, до якого я щодня ходив на відновлення від травми, виявився австралійцем. Він із такою радістю допомагав мені освоювати нормальну англійську, що купив собі англо-російський словник і терпляче втовкмачував, що мені потрібно знати. Я в боргу не залишився. Тоді він ще не входив до штату клубу, а після мого одужання я порекомендував керівництву взяти його. Фізіотерапевт почав отримувати втричі більшу зарплату".
Невдовзі на заміну Грему Сунессу прийшов Волтер Сміт. У Рейнджерс послабилася дисципліна, але новий тренер заплющував на це очі.
Уявіть собі картину: перший збір команди після Різдва. Тренування. Гравці одягають "family dress", роблять групове фото і їдуть по пабах. Кухоль за кухлем, кухоль за кухлем – бенкет цілу ніч. І байдуже, що наступного дня – тренування.
"Приходять люди ще фактично п’яні, – сміється Кузнєцов. – "Сьогодні у нас крос", – каже Сміт. Зазвичай готуємося на регбійних полях (правда, ідеальної якості), а цього разу тренування призначили на "Айброкс". Перед кросом Сміт свариться: "Такі-сякі, вчора понапивалися!" А в цей час вийшли два асистенти і винесли ящики з шампанським. Пляшок по десять, в льоду. Ящики поставили по різні боки поля, дали кожному гравцеві по одноразовому келиху. Мали не бігти, а йти. П’ять кіл пройшли, шампанського попили й вільні".
У Різдвяний період Рейнджерс обов’язково відзначає день Happy Fun, коли кожен футболіст зобов'язаний прийти на тренування у довільному маскарадному костюмі. Кузнєцов вирішив не вдаватися до банальностей і проявив оригінальність – одягнувся у шотландський національний костюм.
"Взяв напрокат спідницю, начепив руду перуку, відповідні гетри та черевики. Команда мене зустріла на ура", – пригадує легіонер. – Всі на це "тренування" приходять, фотографуються для газет, потім їздять містом на автобусі, а завершують вечір у пабі, де напиваються до втрати пульсу".
Ця історія була б неповною без згадки про регулярні приколи та розіграші, які практикували гравці Рейнджерс, женучи собі біса один із одного. У часи Кузнєцова головним жартівником виступав найкращий бомбардир шотландського чемпіонату Аллі Маккойст, який підбивав спільників на неймовірні хохми – прибивання бутсів до підлоги або ж намазування футболок якоюсь гидотою.
Аллі Маккойст
"Закінчилося, наприклад, тренування, на яке всі зобов'язані з'явитися в піджаках і краватках. Стоїш при повному параді, зачісуєшся. І раптом тобі за комірець виливається відро води, розведеної фантою. Усі регочуть", – Кузнєцов, як бачимо, також бував у ролі жертви.
Проте ніхто не зуміє зрівнятися із Полом Гаскойном, який став новачком Рейнджерс у 1995-му, коли Кузнєцов перейшов у Маккабі з Хайфи.
"Той міг на риболовлі закинути рибу комусь із партнерів у багажник. Зрозуміло, через два дні сморід робився такий, що хоч викидай машину, – регоче Олег Володимирович. – Одного ж разу Газзу перед командою вирішив вичитати тренер: "Такий-сякий, вчора прийшов п’яний на тренування". Той винувато опустив голову, вибачається. А по нозі стікає струмочок. Пісяє людина".
https://football24.ua/ru/overtajm_tag47
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 15
Загрузка комментариев
