Неофіційний Кубок Володарів Кубків 2005/2006 рр. - балканський тріумф

Попередні частини: http://dynamo.kiev.ua/blog/296024-neoftsjnij-kubok-volodarv-kubkv-19992000-rr http://dynamo.kiev.ua/blog/296100--neoftsjnij-kubok-volodarv-kubkv-20002001-rr http://dynamo.kiev.ua/blog/296316-neoftsjnij-kubok-volodarv-kubkv-20012002-rr-pershij-zahischenij-titul http://dynamo.kiev.

2006 р. запам’ятався футбольним фанам Мундіалем в Німеччині, шоу Зідана та Матерацці в фіналі та першим європейським трофеєм «Барселони», яка розпочинала свою епоху домінування в сучасному європейському футболі. А в Кубку УЄФА переможцем стала «Севілья».

Для «Севільї» це була перша з п’яти перемог в цьому турнірі. Проте на титул неофіційного володаря Кубку Володарів Кубків андалусійська команда претендувати не могла, оскільки в Копа Дель Рей в попередньому сезоні став інший севільський клуб – «Бетіс», а фіналістом – «Осасуна». Так само як і фіналіст турніру – англійський «Мідлсбро», який брав участь в турнірі як команда, що здобула 7 місце в Прем’єр-лізі.

Суперник «Севільї» по півфіналу - гельзенкірхенський «Шальке 04», в попередньому сезоні був фіналістом Кубку Німеччини, де поступився мюнхенській «Баварії». Проте, нинішній клуб Євгена Коноплянки, став і віце-чемпіоном Німеччини, тому потрапив в ЛЄ через ЛЧ, візаві «Мідлсбро» - румунська «Стяуа», була чемпіоном Румунії попереднього сезону.

На рівні чвертьфіналу «Севілья» пройшла четверту команду російського чемпіонату 2004 р. - петербурзький «Зеніт», а «Мідлсбро» - чемпіона Швейцарії 2005 р. «Базель» і обидві ці команди не могли претендувати на перемогу в Кубку Кубків того сезону. А от болгарський «Левскі», який пройшло «Шальке 04», у 2005 р. став віце-чемпіоном Болгарії та володарем болгарського кубку. Тому, саме ця болгарська команда стає неофіційним володарем Кубку Володарів Кубків 2006 р.

Та, «Левскі», як і переможець попереднього неофіційного Кубку Володарів Кубків – віденська «Аустрія», складалися, в основному, із маловідомих гравців, які, проте, практично всі мали досвід виступів за національні збірні (в основному Болгарії) та до чи після «Левскі», багато пограли за кордоном.

Воротарем команди був Георгій Петков, 18 разів захищав ворота збірної Болгарії, після "Левскі" коротко пограв за кіпрський "Еносіс", і попри 43-річний вік досі виступає за софійську "Славію". В захисті грали два натуралізованих болгарини – лівий край бразильського походження Лусіо Вагнер (15 матчів за Болгарію), який в 1990-х недовго виступав за «Бенфіку» та «Севілью» та екс-хорват і центр-бек Ігор Томашич (18 матчів, а правим крайнім захисником був Живко Міланов (28 матчів за Болгарію).

Мабуть найбільшою зіркою того "Левскі" був хавбек Даніель Боріміров, який провів дві з половиною сотні матчів за "Мюнхен 1860" в Бундеслізі та багато років був основним гравцем національної збірної (66 матчів, 5 голів). Його партнеру по півзахисту - вундеркінду Валерію Домовчійскому (13 матчів, 2 голи за збірну Болгарії", у 2006 р. виповнилося лише 20 років, але вистрелити на високому рівні він так і не зумів, змінивши крім "Левскі" ще з півдесятка болгарських клубів та трохи погравши за німецькі "Герту" та "Дуйсбург", а зараз продовжує виступати за болгарську «Верею». Також в півзахисті діяли відтягнутий опорник Станіслав Ангелов (39 матчів, 1 гол) та Дімітар Телкійскі (22 матчі, 3 голи), котрий провів в «Левскі» 9 сезонів.

Атакуючу трійку складали плеймейкер Христо Йовов (29 матчів, 5 голів), який свого часу провів один сезон в «Мюнхен 1860» разом з Боріміровим та француз Седрік Бардон, який грав лише за французьку молодіжку, але мав досвід виступів за ліонський «Олімпік», «Ренн» та «Генгам», а на вістрі атаки діяв Еміл Ангелов (2 матчі), на прізвисько «Бабнгіда», який багато також пограв в Туреччині.

Тренував «Левскі» в тому сезоні Станіслав Стойлов, який зараз очолює збірну Казахстану.

Левскі 2005/2006 (орієнтовний склад) Георгій ПЕТКОВ - Живко МІЛАНОВ, Ігор ТОМАШИЧ, ЛУСІО Вагнер - Станіслав АНГЕЛОВ - Даніель БОРІМІРОВ, Валерій ДОМОВЧІЙСКІЙ, Дімітар ТЕЛКІЙСКІ – Христо ЙОВОВ (Асен БУКАРЕВ), Седрік БАРДОН - Еміл АНГЕЛОВ

Цікавий факт. Якби не «Левскі», то володарем неофіційного Кубку стала б італійська «Рома», як фіналіст Кубку Італії

NB.Правила неофіційного Кубку Кубків:

1.За основу беруться ті команди, які кваліфікувалися як володарі або фіналісти національних кубків до КУЄФА або ЛЄ. 2.Ті, що пройшли до Ліги Чемпіонів не включаються, навіть якщо вони приєдналися до КУЄФА або ЛЄ, після вильоту з третього місця групового етапу ЛЦ, оскільки формат КВК навряд чи б перебачав таку можливість в подальшому. 3.Якщо переможець КУЄФА чи ЛЄ не відповідає критеріям п. 1-2 ми переходимо до аналізу фіналіста. Якщо ніхто з них: тоді до півфіналістів і пріоритетність в цьому випадку: виліт від успішнішого суперника на наступному етапі. Якщо і тут ні - тоді чвертьфіналісти і так далі.