Прорив по-хорватськи або чому треба нам повчитися у хорватів

Ось і закінчився чемпіонат світу з футболу, який проходив на теренах країни нашого споконвічного ворогу - Московії! На превеликий жаль, дива не сталося, чемпіонат виграли французи, обігравши в фіналі збірну Хорватії з рахунком 4-2! Причина поразки всім очевидна: проти хорватів зіграло багато факторів, по-перше, французи на день більше мали відпочинку до фіналу, ніж хорвати, тому були більш підготовленими, по-друге, хорвати весь свій шлях плей-офф 3 матчі відіграли всі 120 хвилин на куражі, і тим самим, закохавши своєю грою та самовіддачею багатьох вболівальників (про "Слава Україні" зараз не буду, це само собою) на відміну від французів, які всі матчі виграли, не тратячи багато сил.

Але весь 1 тайм, і десь 15 хвилин 2 тайму хорвати повністю володіли м'ячем, не даючи супернику шанси для контратак, і відігравши доволі швидко свій косяк в першому таймі, автогол Манджукича. Ключовим показником цього є те, що хорвати показали насамперед, що вони в першу чергу НАЦІЯ, вони НЕ БОЯТЬСЯ суперника, який є значно сильнішим, і ніхто їм не авторитет, якщо на кону стоїть честь країни, це в них у крові, саме цим притаманним їм рисам, вони й вибороли собі свободу в 90-х роках від сербського "брата"! І одночасно сумно дивитися іноді матчі нашої збірної проти сильних суперників, я ні в якому разі не хочу образити нашу команду, чи принизити її, просто пишу те, що стосується частини нашого менталітету. Практично уже десятиліття, тактика збірної України проти "великих" команд - це сидіти в захисті і віддати суперникам ініціативу. "А як же виграти у французів чи англійців? Вони ж Європа, а ми якась там далека Україна". Зі сторони виглядає це так, що збірна України виходить на поле не з думкою про те, щоб перемогти, а з думкою про те, як не зганьбитись. Таку ж нашу українську рису можна побачити у всіх сферах життя: багато українців накрутили на себе ярлик закомплексованості, які не можуть нічого самі, "а ось прийде добрий дядечко з умовної Італії/Швейцарії і все за нас порішає, і не задаємо сабі собі питання, а чому той "добрий дядечко", який сюди прийшов в якості доброї феї, не потрібен у себе вдома? У хорватів все навпаки. Вони в цьому матчі проти найкращої команди світу взяли ініціативу в свої руки і мали реальні шанси перемогти, а також взяли ініціативу у свої руки і виграли в двох інших "фаворитів" - Англії та Аргентини. Ось чого можна, і треба, повчитись у хорватів. Навіть якщо програти - то хоча б дати бій. Програти як чоловіки, а не налякані хлопці. Програти так, щоб тобою потім все одно пишалися. Тому нехай дружній хорватський нам народ стане в якості прикладу, як треба боротися за своє! Пам'ятаймо слова великого Кобзаря "Борітеся, поборете, вам Бог помагає"! Слава Україні! Слава Хорватії!