Блог - як фактор футбольної думки...

Саме так: блог – як фактор футбольної думки… І не тільки футбольної! Бо саме вирування думки і може вивести нас з усіх можливих криз. Як інтелектуальних, так і фінансових.

Отож чим цікавий блог?! Кипінням думок… І майже миттєвим відгуком на ці думки! У розмові, що може виникнути, інколи цікава не стільки тема розмови, скільки те, що було на цю тему сказано.

Чим же приваблює блог як жанр?! Своїм істинним, а не лише декларованим демократизмом… Кожен може взяти слово і кожен може відповісти. Аби тільки гра у слова не ставала самоціллю! Аби тільки у критиці було не стільки перцю, скільки бажання допомогти і з’ясувати, а у чому ж річ.

Блог закликає до себе дуже багато авторів, які до того не бралися за перо, але сповна відчували всю глибину і весь драматизм хвилюючих нас проблем. Більше коло авторів – це і більше думок! Це і більша можливість дійти спільної думки. А що може більше об’єднувати людей, ніж думка, що стала спільною у процесі інколи аж надміру гострого обговорення!

Блог – це можливість, висловивши власні думки, дізнатись, а яка ж реакція на них у мислячого і небайдужого товариства. А це завжди цікаво.

Блог і коментар до нього – це ризик… До певної міри, певна річ. Бо думки свої висловлюють і відомі футбольні фахівці, і талановиті журналісти. А у когось за душею тільки незрадлива любов до великої гри, та й усе… Але ж бува, що саме вона якраз і переважує. І у цьому випадку і оригінальність мислення, і, вибачайте за слово, «дурь каждого…» добре помітні. І навіть мікроскопа не потрібно.

Блог і реакція на нього – це процес, який ніколи не закінчується. Бо і сам блог – це спрагле тяжіння до істини. А ті істини, що ми відкриваємо для себе на життєвому шляху – це ж і є наш вистражданий життєвий досвід, до якого чи можемо ми не придивлятися час від часу.

Бува, що блог чи коментар до нього пишеться під псевдонімом. І це зрозуміло, бо тоді і мислиться розкутіше, і реагується на чиїсь думки безпосередніше і вільніше. Але чи може псевдонім приховати масштаб особистості того, хто бере слово?! Бо тоді і кілька слів – це спалах і думки, і пристрасті.

Один з авторів блогів висловився надзвичайно зворушливо – мовляв, звиняйте за невелику… кількість букв у своєму блозі. Але хіба ж блог стає менш вартісним від того, що у ньому не так вже і багато тексту?! Бо людина сказала головне – ось така моя думка! А ви як – погоджуєтесь? Чи будете сперечатися?!

Блог об’єднує, блог формує – спочатку дискусію, а потім і спільну думку. Хоч вона і вияскравлює себе не зразу.

Демократизм того світу, що оточує нас – вельми умовний. Але ж… і блоги, і реакція на них у кращому своєму варіанті це усе ж – чи не найпереконливіше з того, що можна було поставити у заслугу демократії!

Ми не поспішаємо говорити правду, бо інколи ні ми, ні хтось з наших співрозмовників до цього просто не готові. Але ж і кожен з нас, і світ, що оточує нас, бува, просто задихається від правди усвідомленої, але ж невисловленої.

І ще кілька рядочків. До теми, так би мовити.

Чи надто стисло, чи розлого…

Та вперто… гостро… кожна грань!

А тільки користь є від блога –

Та хоч якась… Ну, як не глянь!