Я насолоджувався грою Базилевича

Мені пощастило бо я бачив всі виступи Олега Базилевича в Києві як у дублі, так і в основі. Спочатку він набирався футбольноі мудрості в дублі, так як об"єктивно витіснити у ті часи з основи Граматикопуло він ще не був готовий-то був міцний професіонап. Розуміючи талант Базилевича, тренери почали шукати йому місце в основі-добре пам"ятаю відомий матч 59р з тбілісцями \ 2-2 та два незабитих пеналі \ , де він всю гру провів на лівому краі.

Це був явно не його край, але як він старався пробитися скрізь захист- і люди одразу це оцінили. А от 60 рік -це був початок його злету-він швидко витіснив з правого краю Зайцева і розкрився на цьому місці у всій красі. Базилевич був гравцем-атакою-тільки вперед, мав відмінну техніку, майстер ударів, пасу та прострелів, відмінно грав головою, його пластичність і набір дистанційноі швидкості були незабутніми \ я особисто бачив щость подібне через багато років тільки у Клаудіо Каніджі . В окремих матчах його гра досягала артистизму, пам"ятаю, як літом 62р у зустрічі динамівців з прямим конкурентом йому вдався на повному ходу спритний фінт, в результаті якого мяч перелетівши голову розгубленного захисника, знову опинився у набравшого хід на бесарабські ворота Базилевича. Стадіон просто ахнув, настільки все було красиво і динамічно, а потім перемовлялися, що мов з такою грою ми б сьогодні і збірну винесли. Ось магічна сила його майстерності. ОПБ нещадно лупили по ногах, але він не лежав і канючив штрафний, а вставав і кульгаючи займав знову місце на краю бо знав, що за ним в атаці стоять золотий наш Серебро, один найкращих визнаних хавбеків світу Войнов чи класний Сабо. У збірній у ОПБ не склалося-попав на тренерську "вкусовщину", хоча на мій візуальний погляд, він був у 61-62рр краще Слави Метревелі, що мені у свій час неодноразово підтверджували навіть співвітчизники Слави, але це таке. Вічна память Олегу Петровичу, спасибі, що він жив серед нас.