"Футбол і моя теща".

Ця гумореска написана українським поетом Степаном Івановичем Олійником 60 років тому. Зараз би автроу виповнилось би 110 років. Мета цього блогу - додати трохи позитиву у нашу не завжди веселу буденність. (У тому числі і футбольну).

"Футбол і моя теща".

Ще з юних літ люблю я спорт,

Гравцям плещу в долоні…

У дні відпустки мій «курорт»

Завжди на стадіоні!

І от — женивсь!.. І все в ладу.

Лиш нелади зі спортом:

Коли з футболу не прийду,

То теща стріне чортом.

Бурчить, зітха, одну і ту ж

Закручує пластинку:

— Чого женивсь? Який ти муж?

Ти любиш м’яч, не жінку!

А жінка теж сумна, як ніч,

Мов кинуло в гарячку:

Мамаша-тренер, звісна річ,

Зробила вже «накачку»!

І знов футбол!.. Та що робить?

(Брав перешкоду всяку!)

І став я думать: як відбить

Ту тещину «атаку»?

Рішив не спорить, навпаки —

Зробив це просто й прямо:

Купив хороших два квитки

На матч «Спартак» — «Динамо».

Купив,

Приніс,

На стіл поклав

І — «з флангу в тил заходжу»:

Мовляв, багато маю справ,

Тому піти не зможу.

Дивлюсь, бере вона квитки,

Очей не зводжу з неї!..

Зітхнула й каже до дочки —

До жінки до моєї:

— Дістань-но зонтик за дверми,

Подай мені калоші.

Як він не йде, то підем ми,

Щоб не пропали гроші…

Пішли…

Нема…

І от — прийшли,

Влетіли до кімнати:

— Забили наші два голи!

— І — гайда цілувати.

Це інше діло, інша річ —

Вламати тещу строгу.

Дивлюся: ставить могорич

За нашу перемогу!

З тих пір у нас змінилось все.

Тепер таке буває:

Бурчить та сердиться, й гризе,

Коли квитків немає.

— Візьми! — просила ж я тебе.—

Для мене і для доні…—

Чи група «А», чи група «Б» —

Сидить на стадіоні.

Вона й сьогодні тут якраз.

(Давно махнула з дому!)

Ви, може, чули: позад нас

Хвилини зо три тому

Пищала женщина одна:

«Давай!.. Лупи в куточок!»

Даю вам слово — то вона,

Знайомий голосочок!

1958 р.