Кілька епізодів з минулого \ 1 \.

Для ветеранів-болільників кілька епізодів, які мені запамяталися. Епізод 1. В Києві 21.10.1959р. перегравали матч 1 кола з Динамо М., програний тоді 2-3, як вважали кияни через погане суддівство Белова-неправильно зарахованний ім гол,тощо \ до речі через десяток років один з наших захисників у тому матчі зізнався, що гол був правильний .

У ті часи зустрічи цих команд були дуже принциповими та запеклими, що було і в цій переігровці \ 0-0 \, протоколи та коментарі до якоі є в інтернеті. Я дивився цей матч на одному диханні, стадіон дуже підтримував своіх і був покритий туманом цигаркового диму бо палили тоді і в секторах, і на тренерських лавах, і велика кількість фотокорів за воротами та вздовж лицевоі. Гості тоді були лідерами і мали добре поставлену гру- один Алікпер Мамедов повозив наш захист, дай боже як. Наша команда вже стала на шлях свого великого перетворення і у відповідь теж давала чосу суперникам. Але цей матч несподіванно приріс ще однією інтригуючою лінією. Тоді всі з нетерпінням чекали виходу гравців на розминку, щоб ще до диктора подивитись, хто буде грати. Я сидів з сторони роздягальні і нам не було видно , хто там виходить. І раптом всі протилежні трибуни, які перші бачили футболістів, просто вибухнули, а через кілька секунд взревіли і ми, бо на поле виходив беззаперечний авторитет і легенда футбольного Києва тих часів- воротар Олег Макаров, який був у своій сірій старій кепці, але в новому чорному светрі \ колір мабуть змінив на фарт \ . Таке бурне вітання було викликане тим, що Олег до того не грав вже 12 матчів. На початку сезону він втратив форму і після заміни з ЦСКА на Зайця новий тренер відправив його у запас. І хоча кияни добре сприйняли Гаваші, особливо за його дивноі краси стрибки, все ж чекали появи Макарова і побачили його у важкому двобоі. Відіграв він у своєму стилі-спокійно і надійно, тим більше захист, бажаючи допомогти йому відновитися, просто стилився кістками перед мячем. Стадіон щиро бажав йому успіху і підтримував. Олег, хоч зовні був суворим і незворушним, мабуть у душі сильно хвилювався. В один з моментів Макаров,вибиваючи від воріт мяч ,відійшов до фотокорів взяв у когось недопалок і по ходу затягнувшись почав розбіг, випускаючи дим. Я подібного ніколи не бачив. Люди тоді не були рафінованими баришнями і судді разом з стадіоном зрозуміли вчинок Опега, як тоді казали курнути \ старі солдати розуміють що це таке . Епізод був точно у бесарабських воріт і по-моєму у 2 таймі. Я, коли прийшов додому і почав про це розповідати сусідам, то вони це бачили у телетрансляціі. Макаров входив з Яшиним та Разинським до трійки найкращих воротарів 50-х і відрізнявся,на мій погляд, від Яшина тільки тим , що жив у Києві. Його і сьогодні люди поважають та згадують. Спасибі за гру цій людині,якоі на жаль вже давно немає серед нас.