Коли йде гра

На футбольному сайті – мисляче товариство… Бо відійшовши від усіх валідольностей хвилюючого матчу, багато хто починає розкладати побачене на окремі складові. І приходити до певних висновків. Ці висновки можуть переконувати чи ні, але ж читаєш, здебільшого, з неослабною увагою. Бо спочатку ніби… просто дивишся футбол, а, перечитуючи написане на сайті, знову придивляєшся до того, що вже бачив, і розглядаєш усе це… ну, як під мікроскопом.

Бо коли гра у команди, так би мовити, пішла, то варто і замислитись, а чого ж вона раніше – не завжди ходила. І чи піде гра у команди, коли їй протистоятиме (при всій повазі до «Зорі»!) серйозніший суперник.

Колись, ще давно, читаючи одну з популярних книг, присвячену діяльності розвідки, натрапив там на несподівану думку. Нібито більшість потаємної інформації, яка добувається, одержують шляхом аналізу відкритих джерел – газет, радіо, телебачення, книг, статистики… Прочитав тоді і не повірив. Подумав – мабуть, брехня усе це… Нині, на протязі кількох місяців почитавши публікації блогерів на сайті, що детально розбирають різні аспекти футбольних подій, починаєш усвідомлювати – ні, можливо саме так і є!

Але ближче до теми. Якщо раніше у досвідчених і менш досвідчених поціновувачів футболу на сайті було одне, але актуальне і гостре питання – а чого ж у футбольному динамівському борщі не вистачає, то тепер після матчу з «Зорею» у них виникає не менш складне питання – а що ж до вищезгаданої страви додалося! Бо страва і справді ж стала привабливішою на смак.

Ну, скажімо, рахунок гри… Замість традиційного – 1:0 – що декому вже служив, як привід для немалого нервування, рахунок, що зустрічається не так і часто – 5:0. Та і гра була відповідна. Та і «Зоря» грала до кінця і хоч гол престижу і не був забитий, але відчувалося, що характер у команди є. І програвати вона не любить. Навіть таким командам, як «Динамо».

Почнемо з голів. Голи бувають випадкові, але спричинені активним тиском команди. Бувають трудові, коли команда по-справжньому вистраждала свій успіх. А у теперішньому матчі з «Зорею» були голи, можна сказати, ігрові. Футбол – це, звичайно ж, немалі зусилля… Але у забитих голах усе ж відчувалась якась легкість. Артистизм. Я б навіть сказав – якась не бразильська... але бразильськість!

Усі голи були забиті внаслідок цікавих, стрімких комбінацій. Але зверну увагу на п’ятий гол, забитий новобранцем команди Солем. Гол, забитий ударом головою. Ударом не надміру сильним, але майстерно виконаним. Відчувається іспанська і голландська виучка гравця.

В умовах внутрішнього чемпіонату «Динамо» частенько протистоїть суперник, що використовує велику кількість гравців у обороні. Ось тут і не хотілося б втрачати очки. І можливо гра новачка «Динамо» цьому дуже посприяє.

Відчувається, що гра команди на флангах стала упевненішою і суттєвішою – ну, щодо вагомих і голеносних передач у карну зону...

Якщо раніше динамівці використовували далекі передачі, але вони частенько бували неефективними, то тепер подібний підхід стає результативнішим. І можливо саме завдяки цьому з’являються свіжі барви у грі – переведення м’яча з флангу на фланг... зміни напрямку атаки... Це змушує суперника замислюватися і... пізніше реагувати на виклики, що з’являються.

Отож два питання, що час від часу виникають щодо гри «Динамо» – чого у борщі не вистачає... і що у борщі з’явилося! Хотілося б замислюватися більше... над питанням другим.