Де ж то світло в кінці тунеля ?

Двояке відчуття від матчу зі Львовом. Перемога є, але шалено нервова, тому особливої радості немає, а є бажання звернутись до команди та її тренера- хлопці, мабуть вже досить так грати ! Місцева команда - штучне створене диво, але ж це ніяк не дозволяє киянам мати відчутну перевагу по грі та не нервувати своїх прихильників в усіх матчах з западенцями.

Ось вчора біло-голубі вийшли на гру, немов на табло вже були цифри на користь гостей, трохи дивлячись зверхньо на бразильців, яких дуже багато в львівський команді. А у суперників очі палали від жаги перемоги над Динамо, бо київський клуб ще той подразник для них . Як на мене, до подібних команд треба дуже ретельно готуватись, бо ті часи , коли перемагати можна було однією лівою зникли у минулому. А вчора ми побачили, що нічого не змінилось за останні роки, і команда Динамо грає , розраховуючи на те, що ромб з буквою Д повинен викликати жахіття у суперників, та родимець м’язів їх ніг. Бо ця буква "Д" у минулому повністю відповідала рівню майстерності команди та її гравців. Але ж не сьогодні.

Але все ж щось трапилось, тому так тяжко даються перемоги киянам. Щось - це втрата швидкості, відсутність командної гри, повне ігнорування пресингу та ставка на футбол індивідуальної майстерності. Це мене дивує та бентежить, бо саме цім Динамо завжди відрізнялось від інших команд, а наразі ці якості десь зникли. Можливо, муштрувальник бачить свою філософію гри саме такою, хоча, це невідомо, бо він мовчить, можливо, його думки футболісти не можуть реалізувати на полі, бо їх майстерність дуже низька, можливо мої вимоги дуже перебільшені, але ж Динамо сьогодні це – тінь від команди минулих часів. А це - факт.

Перша червона картка була наслідком несподівано агресивній гри львів’ян , Бурда втратив позицію, а його візаві, більш швидкий, ніж захисник, мав змогу вийти на побачення з голкіпером киян, тому фол був виправданий, наскільки можна так його оцінити. А ось червона картка Кендзери - копія поведінки славетного Гармаша , та ніякими словами не може бути виправдана. Це - просто дурість, хоча штучна команда і провокували киян, робити так, ні в якому разі не треба було таким чином реагувати. Мабуть, тренерський штаб не звернув уваги футболістів, що така поведінка хазяїв норма і треба терпіти і не звертати уваги на підлості та провокації.

На переможний гол, кияни спромоглись завдав всього один удар у стулок брами за всю гру, та й ще у сумнівний сітуації, бо коментатор ледь не сомлів , постійно нагадуючи на помилку судді. Але цей дуже технічно віконаний гол , був зарахований . І далі львівські футболісти давали багато волі киянам, бо мали більшість і дуже хотіли її реалізувати, але сумно було бачити, як кияни тринькали всі моменти, та й не завдавали ударів по брамі львів’ян. Кожний динамівець тягнув м’яча самотужки , а на партнерів не звертав уваги, та особиста майстерність не дозволяла ще раз засмутити хазяїв, але ж тактика особистої майстерності до кінця гри так і не змінилась. Перебуваючи в меньшості, кияни переможний рахунок таки втримали, за що їм велика подяка, але ж тримати у напрузі вболівальників на протязі двох таймів, не дуже приємна справа.

Можливо, штаб Динамо повністю задоволений такою грою, бо результат позитивний, але ж дивитись на таке виконання неприємно та ще дуже дратує. Не можливо оцінити світ, доки не побуваєш у темряві, це проста фізика, а наразі темрява нас охопила та дає можливість зробити висновки. Краще, щоб ці висновки були правильними, тоді час у темряві швидко мине…