Знову правда з вигадками.

Я вже кілька разів у своіх постах звертав увагу шановних колег на системну роботу великого сусіда в інфомаційному полі по представленю свого футболу, як організатора та "собирателя" всіх футбольних земель сусідніх держав і свого великого вкладу у світовий футбол. Для цього обновлюються у потрібному дусі різноманітні відомі материали, для чого не гребують замовчуванням одних фактів, перекручуванням інших, зміною часу подій тощо.

Так, в одному з постів, присвячених першим крокам киівського футболу, я відзначав, що киівська футбольна ліга (КФЛ) разом з кількома іншими футбольними організаціями була фундатором на початку 1912 року Всеросійськоі футбольноі ліги (ВФЛ). Організація ВФЛ була конче потрібна для вступу краіни у ФІФА і участі у ОІ-12. А цього могло б і не статися, якщо не було футболу Києва, Миколаєва, Одеси тощо. Справа була у тому, що Росія у 1911 році могла б повністю втратити надовго юридичні права вступу до ФІФА, бо тоді в ній майже зареєструвалася не національна футбольна організація. У ті часи вже кілька років московська та С-П футбольні ліги знаходилися у страшенній конфронтаціі з відповідними відділеннями "Британського клубу спорту" з приводу, хто головний у цих містах футбольний керманич ( щось подібне було і в Одесі, але там розумні голови швиденько знайшли компроміс). Як апофеоз цього протистояння у першій половині 1911 року в "Петербургское особое по делам об обществах присутствие" був направленний на розгляд та затвердження устав АНГЛІЙСЬКОІ футбольноі ліги( мабуть люди знали, для чого вони це робили). Це було вже серьозно і тільки наполеглевість секретаря МФЛ Дюпперона, який терміново почав відповідну переписку з генсеком ФІФА Харшманом, дозволило пригальмувати цей руйнівний процес і посадити протиборні сторони за переговори. Була створена об*єднуюча комісія між англійцями та росіянами( по 5 чоловік з кожноі сторони), яка на чолі з А. Макферсоном з 10.07 по 09.11. 1911р. шукала та знайшла компроміси для примирення і організаціі нового комітету для підготовки створення ВФС. В останній комітет від Севастополя увійшов С. П. Нестеров. А для створення цього союзу потрібно ще було мати ряд легитимних організацій на місцях, з чим було кепсько.

Всього вищезазначенного майже немає у останньому варианті статті в російськомовній вікі про створення РФС. Зате там все перемішали у один великий потрібний авторам салат. Зокрема, там сказано, що при створені в цей союз входило 52 організаціі, у тому числі Москва, С-П, Одеса, Киів, Рига та Лодзь. Відчуваєте розмах! При цьому замовчується сам склад комітету і не дарма.

В дійсності, 52 було відправлено запрошеннь для участі, але на той час у багатьох не було ніяких організаційних на той час документів. Ніякі Рига і тим більше Лодзь у той час у РФС не входили. Для ясності цієі справи пропоную, як все було по протоколу:

6/19 січня 1912року. Були обрані

Голова ВФС-Макферсон, товаріші голови-Фульда, Гартлей, секретарі-Дюпперон, Бертрам, члени- Бейнс, Пірсон, Шульц, кандидати у члени-Бутусов, Патрон( з Одеси).

Членами ВФС на той час були: 1. Киів-КФЛ; 2.Москва-МФЛ; 3.Миколаєв-Миколаєвський спортклуб; 4. Одеса-ОФЛ; 5. Севастополь-гурток любителів спорту; 6. С-П- СПБ футбольна ліга; 7. Тверь-гурток велосипедистів, ковзанярів та любителів спротивноі гри; 8. Харків-ХФЛ;

Кандидати до РФС- Ростов на Дону та Юзівка-юзівське спортивне товариство. І все.

Тому не люблять про це писати російські сайти та видання, бо виходить, що на момент створення РФС, він складався на 60% з міст сьогодняшньоі Украіни. Не було б тоді організованного футболу на Украіні, то може і не було б тоді і вступу в ФІФА. Нашим містам відплатили тоді по "царські"- нікого не включили до керівних органів РФС, тільки П.А.Патрона ввели кандидатом в члени РФС. До речі, всі чомусь у нас скромно мовчать, хто була ця людина. Мабуть тому, що про цю людину не писали нічого у великого сусіда. Даю маленьку довідку. Павло Патрон- вчитель одеськоі гімназіі, великий організатор і пропагандист спорту серед молоді, один з організаторів у 1913 році доброі одеськоі команди "Флорида".

Перший голова РФС Макферсон був підданим Великоі Британіі і мав серед друзів ім*я- " Артур-залізна рука". Я колись писав, що кияни за те , що іх проігнорували при розподілі портфелів у РФС, дуже образилися і практично з ними деякий час не спілкувалися.

Характеризуючи отакі сьогодняшшні інформаційно-футбольні справи, хотілося б навести слова відмінного організатора тодішнього футболу, який у свій час завжди допомагав киівському футболу, члену ФІФА до 1926 року Дюперона, що втомлений різними футбольними протистояннями, сказав у пресі на початку 1913 року: "Що я хотів би: щоб наш спорт був позбавленний від всіх тих паразитів, котрі своім нахабством та своєю глупотою паскудять добру справу".

З повагою.