Дворовий футбол

Мене тут роками переконують, що динамівці весь час вище класом чергового тренера-невдахи. Я б і радий погодитися, я сам весь час намагаюся вишукувати якісь позитивні рисочки в гру футболістів і команди, я шукаю хоч якийсь її прогрес в в епоху загального прогресу світового футболу.

Але вся біда в тому, що мене без кінця обламують самі гравці.

І почалося вже традиційно: відібравши м'яч, починали "розбиратися". Пам'ятаєте цей крик на тих майданчиках нашого футбольного дитинства і молодості: "Розібралися!" Тільки ось в давно застарілому футболі ставився він до контролю за зонами при нашому відході в оборону.

А в епоху прогресу "розібралися" відноситься до так званої "думки". Я не знаю що це таке. Але, ймовірно, щось дуже важливе для футболу - якщо цю саму "думка" без кінця поминають свято впевнені в тому, що тренери на протязі ось вже добрих півтора десятка років тільки тим і займаються, що заважають нашим талантам.

Весь перший тайм Динамо не грало, а розбиралася. Причому до такої міри, що повністю віддало супернику перевагу в русі та швидкостях. І добро б ще розбиралася в обороні. Але і там, по всій видимості, замість негайних дій йшов той самий пошук "думки".

Я не любитель покійного Михайла Задорнова: не люблю лицемірів і взагалі прихильників подвійних стандартів. Але всякий раз під час спостережень за пошуком "думки" згадується його фраза з якогось дуже давнього концерту - ще радянських часів: "Мені цей процес подобається: намагається думати - а нічим!"

Відібравши м'яч, Динамо замість гри намагалося думати, що з ним робити. Схоже, таки не було чим думати. А суперник у цей час грав в дуже простий футбол: випереджав у виборі позиції при підльоті м'яча.

Гра в простий футбол, доведена до автоматизму, виробляється з того самого віку, коли діти кричать один одному на майданчику: "Розберіться!" Ми в ті часи навіть не замислювалися над необхідністю випереджати суперника і прискорювати гру за рахунок негайних дій - передач, ударів і тому подібних елементарних речей. І знаєте, чому? Та все дуже просто: прогрес під ногами не плутався. І тому не було ніякої необхідності шукати "думка" в грі.

Висловлю парадоксальне: насправді під час гри на поле не повинно бути ніякої думки - від слова "взагалі". І все, що належить робити гравцям, має виконуватися рефлекторно.

Свого часу ні тренери, ні футболісти не будували гру на основі масованого пресингу: смертельно небезпечно було оголяти зони на полі. Гравці спостерігали за їх наявністю і негайно їх використовували. А все тому, що не витрачали час на "думка".