Феномен Луческу

Дуже багато вже сказано про призначення Мірчі Луческу головним тренером Динамо Київ. Висловлювались і прості вболівальники, і легенди Динамо Київ, і експерти, як незалежні так і ті, які на кормушці в Суркісів, і журналісти і т.д. Це призначення не залишило байдужим нікого та взірвало весь український футбольний простір. У мене особисто після цього призначення на думці були одні матюки і шок. Не можу уявити, як тепер буду дивитися матчі Динамо і з якими емоціями. Але зараз не про це. Не вперше в історії гравець чи тренер переходить в стан принципового суперника. І от почав я згадувати останні такі переходи. Нещодавній перехід Мораєса в Шахтар; Сарі, який очолив Ювентус встигнувши перед тим завоювати любов вболіваників Неаполя, для яких Юве принциповий суперник; той же ж Ігуаїн пішов маршрутом Наполі-Ювентус; ну і мабуть найскандальніший перехід в історії Фігу з Барселони в Реал. Так от всі ці особи, які перейшли в стан принципового суперника стали зрадниками для вболівальників своїх попередніх клубів. Новим клубом вони були прийняті або досить тепло, або ж нейтрально. З Луческу все навпаки. Не чути критики зі сторони гравців, керівництва, вболівальників Шахтаря. Проте зі сторони тих хто підтримує Динамо були досить різкі негативні висловлювання. Здавалося б переманили легенду принципового суперника, найуспішнішого тренера Шахтаря, якого боготворили в Донецьку. Це мав би бути удар під дих для гірників. А сталось так, що це призначення - удар для вболівальників Динамо. За всі ці роки приниження Динамо, намагання применшити всі заслуги киян, врешті-решт зневажливі слова про Лобановського. Отакий він - феномен Луческу.