Логіка можливих (і неможливих...) змін

Галузі людської (у тому числі – і спортивної!) діяльності дуже різні. Але ж і між ними можливий певний перегук. Більший чи менший. Отож з чим усе ж можна було б порівняти нещодавнє (можна сказати, сенсаційне...) призначення Мірчі Луческу на пост головного тренера «Динамо»?!

Ну, скажімо... бокс. Так званий «бій з тінню».

Або хоча б шахи. Сильний шахіст у відомій позиції знаходить новий, ефективний хід. Прораховує усі можливі відповіді і починає цим ходом постійно користуватися. А потім приходить час і йому вже доводиться грати... проти власного варіанта! То як – виграє чи програє?! А може бути – і перше, і друге.

То якими ж граємо у цьому випадку, вельмишановні болільники – білими чи чорними фігурами?! Ну, аби не сірими...

У одного мого знайомого, людини приязної і добросердечної, була така... може, і зовсім не шкідлива звичка. Сам українець, але, розмовляючи українською з кимось, він раптом (чи була відповідна ситуація чи ні...) задавав питання співрозмовнику, але вже російською мовою:

– Так вы считаете, что я... дурно воспитан?!

Тобто ставив питання, можна сказати, по-ребровськи... Тобто – ребром! Чим приводив співрозмовників до немалої розгубленості. Бо і враження такого у них не було.

Мені чомусь здається, що нинішній очільник «Динамо» подібною хохмою користуватись не буде. Ну, хоча б тому, що опоненти – можуть і не розгубитись.

Коли Мірча Луческу починав тренувати «Шахтар», у одній з перших заяв сказав він щось приблизно таке – команда нормальна, у команді шість гравців міжнародного рівня, з командою можна працювати.

Бразильців тоді у «Шахтарі» не було, але було троє румунських футболістів. Отож болільники відразу ж і вирішили, що серед отих... міжнародного рівня – саме вони! А потім шахтарські прихильники почали терзатися у тяжких сумнівах – а хто ж інші троє...

А тепер уявимо собі таку ситуацію. Виходить М.Луческу на прес-конференцію і каже майже те саме (а для чого щось вигадувати?!), що і колись, за змістом. Але вже щодо іншої команди – команда нормальна, у ній шість... ні, сім... гравців міжнародного класу, працювати можна.

Не знаю, які будуть після того думки у болільників команди, але терзання і сумніви уже тепер... ще до всіх заяв... щодо більш, ніж трьох кандидатур. Щодо всіх кандидатур, які тільки можливі. Хоча теперішній динамівський склад усе ж значно замашніший, аніж тогочасні «шахтарі».

Тоді з шістьма шахтарськими «міжнародниками» Луческу пробився у Лігу Чемпіонів. Бо правила відбору були менш жорсткі. Чи чемпіон... чи не чемпіон – а перемагай! Пробивайся... Тобто спортивний принцип. А один раз і «Колос» може «Манчестер Юнайтед» на лопатки покласти.

Нині «не чемпіонам» пробиватися значно важче, навіть коли у складі команди вже не шість, а... не повірите... сім гравців міжнародного рівня.

І гра «Динамо», і всі обставини, з командою пов’язані – ніби детектив... Згадаймо, як у Агати Крісті – убивцею здебільшого виявлявся той, на кого ніхто з читачів і подумати не міг. А з призначенням очільника «Динамо» ситуація – майже та сама!

Отож що – чекаємо відправлення, так би мовити, «...Східного експресу»?!

Або як у дуже вже ліричній пісні співається –

Ой, рушив поїзд, рушив!

Маруся заридала –

Іванкові призналась,

Іванкові призналась...

Вона ж його кохала!