Ігор Суркіс, восени 2019 року:
"- У “Динамо” є справжні вболівальники. Є люди, які й у спеку, і в холод приходять на стадіон і підтримують команду. Підтримують, коли ми перемагаємо, і коли програємо". "- Як президент “Динамо”, я не маю права ігнорувати конструктивну критику і побажання справжніх фанатів команди".
"- Але я ніколи не буду слухати тих псевдовболівальників, які не те, щоб на стадіон не ходять, а в принципі майже не дивляться матчі “Динамо”, не хочуть аналізувати ситуацію і нічого не розуміють із того, що відбувається на полі".Ігор Суркіс, літом 2020 року:
"- Много людей не принимают это решение. Было много ненужных разговор. У нас люди не привыкли к цивилизованным отношениям". "- Все хотели, чтобы пришел титулованный тренер. Он пришел. Где он работал раньше — история".
Як мінімум поважати думку фанів Ігор Суркіс повинен, враховуючи, що ці люди точно ходять на стадіони усіх міст України, а іноді і крани замовляють, коли карантин. Як мінімум повинен не ігнорувати думку багатьох вболівальників.
Але поки що я бачу, що любу зраду можна виправдати, сказавши, що це "цівілізовані відносини". І не важливо, де людина працювала, що вона робила і що говорила.
Ну подумаєш - Лобановський позавчора незрозумілий ноунейм, не досягнувший успіхів за кордоном, а вчора вже квіти біля пам'ятника. Ну подумаєш - вчора Україна і Росія це одне й теж (під час війни і окупації), а завтра можна сказати, що я патріот Вкраїни.
Щось я вже заплутався...
«После Донецка мне не было сложно адаптироваться. Россия и Украина для меня – одна и та же страна. Их разделила случайность, история. Но для моих сверстников это все бывший Советский Союз. Обычаи и жизнь здесь одни и те же, способ мышления идентичен, тип поведения – тоже.
Всё что сейчас происходит - это безумно интересно, такого не было, за этим будет интересно наблюдать. Но унылому говну не понять - унылое говно утратило способность удивляться)
Ніби нічого не було, цивілізовані методи, з чистого аркушу...
Гидко!
«После Донецка мне не было сложно адаптироваться. Россия и Украина для меня – одна и та же страна. Их разделила случайность, история. Но для моих сверстников это все бывший Советский Союз. Обычаи и жизнь здесь одни и те же, способ мышления идентичен, тип поведения – тоже.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Нормально? "Панять и прастіть"?
Дякую.
одна з складових сьогодні прозвучала: я даю кошти, я так вирішив, а ви всі ніхто і звати вас ніяк.
кожен вболівальник: студент, пенсіонер, безробітний чи мільярдер має бути частиною великої сімі, кожного голос, кожен куплений квиток є важливим. беріть приклад з Баварію, з Борусії Дортмунт...а ми продовжуємо жити як в час дикого капіталізму
І що він має сьогодні? Вони (ультрас) навіть не просять вирішити питання іншим шляхом. Вони ВИМАГАЮТЬ!... А чи не позажирався народ? Скоріш за все так і є.
Отже позиція фанатів хоч і занадто різка, але принципова.
_______________________________________________________________________________________________
Тут центральне словосполучення - "конструктивна критика". Що не зрозумілого? Походить воно від двох слів: "критика" - це розбір чого-небудь з метою винести оцінку і "конструктив" - плідність, творче начало. Тобто, конструктивна критика - це коли окрім указання на недоліки є посилання на шляхи вирішення проблеми.
Те, що зараз відбувається з боку ультрас не має жодного відношення до конструктиву (хоча про кого це я кажу?...), лише деструктив, що веде до конфлікту клубу і вболівальників.
Утрасам пора зрозуміти, що клуб без них існував і раніше, і буде існувати без їх "допомоги", а ось вони
без клубу - НІ.
Причому тут Росія і Україна? А при тому, що завжди є речі, які люди НЕ можуть прийняти. Моральні і етичні цінності все-таки існують і це дуже добре. Бо Ігор Суркіс сказав, що найголовніше, щоб був профі. А для мене важливо ще що це за профі. Я категорично не бажаю бачити українофоба (чи таким є Луческу це спірне питання, хоча його вислови досить суперечливі) на чолі Динамо. І мені байдуже скільки трофеїв він завоював.
Що Вам не зрозуміло щодо мого висловлювання про Луческу? І в чому я признавався?)) Я був на допиті чи може Ви маніпулюєте словами?
«После Донецка мне не было сложно адаптироваться. Россия и Украина для меня – одна и та же страна. Их разделила случайность, история. Но для моих сверстников это все бывший Советский Союз. Обычаи и жизнь здесь одни и те же, способ мышления идентичен, тип поведения – тоже.
учетная запись этого пользователя была удалена