"Царь, приятно познакомиться, царь" (С)

Сонячного ранку на смарагдовій плантації Дона Хорхе зібрались працівники ранчо. Їм мають представити нового управляючого - синьйора Мігеля, а за разом - і його помічників.

Останнім часом справи на ранчо йшли поганенько. Управляючих міняв Дон Хорхе, ніби "заряди" в свої електронній сигареті, а толку все не було.

І от у сонячних променях, з'явився синьйор Мігель. Легенький вітерець колисав його сиві кучері, очі були трохи прищурені, чи то від сонця, чи то від споглядання на майбутніх підлеглих. Синьйор Мігель почав з посмішкою вітатися з працівниками ранчо. Цікаво було, що він сказав Алехандро Каравелло, з яким був знайомий ще по роботі в Дона Баса? Адже тоді Алехандро не сподобався синьйору Мігелю і його позичали на інші ранчо, допоки остаточно не взяв до себе Дон Хорхе. Отож було цікаво, але за загальним гулом розчути слова синьйора Мігеля, та ще й на його діалекті, було важко, як і зрозуміти щось з посмішки Алехандро. Потім синьйор Мігель підійшов до зовсім ще юного, але вже знаного Хорхе Цитаско, і жартівливо смикнув того за бороду. Хорхе Цитаско був родом з країни Басків, в якій жив гордовитий гірський народ. Всі знали, що в них гаряча кров та різкий норов, при кожній образі бралися за кинджал. Але Хорхе стримався і лише смикнув головою...

На плантації з'явився сам Дон Хорхе. "Ось ваш новий управляючий", - оголосив він. Голос його був впевненим але трохи стомленим. "Якщо вже вам з ним не вдасться покращити справи на ранчо, то прийдеться вигнати вас усіх". Дон Суркісіо посміхнувся, але робітникам було не до сміху. Вони розуміли, що в словах Дона Хорхе більше погрози, а ніж жарту...

Останні роки робітники ранчо братів Суркісіо жили приспівуючи. Хоч справи йшли з кожним роком все гірше, але платили їм непогано, щоправда, дещо менше, ніж раніше. А головне, що подобалось робітникам - їх зарплатня не надто залежала від того, наскільки гарно вони працюють. Деякі відверто валяли дурня, деякі навіть посилали подалі попередніх управляючих, але коли тоді скаржились Дону Хорхе, останній, як правило ставав на бік робітників. Так було, наприклад, коли поважний в сім'ї управляючий синьйор Серхіо Ребіньйо поскаржився на талановитого, але впертого і некерованого робітника Євхеніо Хачедаса. Наступний управляючий, синьйор Алехандро Бульбіньйо, дозволяв робітникам байдикувати. Тому вони вже самі вступалися за свого начальника перед Доном Хорхе, коли той збирався вигнати синьйора Алехандро.

Синьйор Алексіс Мігеліс, що змінив синьйора Алехандро, вирішив таки примусити робітників працювати в поті чола, але не мав того авторитету, щоб щось змінити на ранчо. Робітники не хотіли аж надто впиратись, а Алексіс не знав як їх примусити. Дехто з робітників, як от Родрігес (вибачайте, з пісні слов не викинеш), навіть відверто зневажали Алексіса. Більшість інших - робили, що хотіли. В них було достатньо грошей, щоб цілими ночами гуляти по кабаках і трактирах, гарно вдягатися самим і вдягати своїх коханих і коханок.

Останнім часом, серед робітників ранчо Суркісіо стало модним робити тату. Через це воно скидалось скоріше на припортовий бордель, ніж, власне, на ранчо. До речі, може тому Дон Хорхе в листі до синьйора Мігеля назвав того капітаном корабля?

Так от, робітники справді злякалися, що їх можуть вигнати або віддати на інші ранчо. І якби ще закордонні! А то ж - у місцеві, де платять менше, а працювати заставляють більше...

Синьйор Мігель почав представляти своїх помічників: "Це - синьйор Еміліо Караско, він буде моїм головним помічником та перекладачем". Синьйор Еміліо багато поїздив по світу, працював на багатьох ранчо, мав поважний, але доброзичливий вигляд. Подейкували, що синьйора Караско взяв до себе синьйор Мігель через відмову Спірідоньйо, яка боляче вдарила по синьйору Мігелю.

"Це - синьйор Алейо Гансо. Ви його добре знаєте", - продовжував синьйор Мігель. Справді, Гансо добре знали і любили всі люди, прихильні до сім'ї Суркісіо. Він був чудовим робітником, який впродовж багатьох років приносив багато користі ранчо. Але тут, синьйор Мігель промовив фразу, яка багатьом видалася несподіваною: "Його хотів бачити моїм помічником сам Дон Хорхе". Розумні люди здогадувалися, що поява синьйора Гансо серед помічників Мігеля - бажання Дона Суркісіо, а не самого Мігеля. Але щоб отак відкрито про це заявити?! Робітники та інші присутні були дещо спантеличені. Але все насправді було дуже просто: синьйор Мігель був хитрим ідальго, тому полюбляв, як то мовиться, підстеляти солому наперед. Якщо справи на ранчо не покращаться, він в будь-який момент може сказати, що не мав змоги сам обирати помічників, тому так і сталося. Мотиви Дона Суркісіо були також зрозумілі. З одного боку, він розраховує на синьйора Гансо, як на можливого наступника Мігеля, з іншого - заткати роти голодранцям та всім, хто протестував проти призначення синьйора Мігеля. Яка з причин була головною - невідомо - про це знав тільки сам Дон Хорхе.

"Синьйора Фуего ви теж добре знаєте", продовжував представлення помічників Мігель. "Він не покидає роботу на іншому ранчо, але більшість часу буде працювати у нас". Синьйор Фуего, хоч і не так довго, як синьйор Гансо, але працював на ранчо Суркісіо і теж мав повагу серед простого люду та працівників ранчо.

"І нарешті - синьйор Дієго Лонгіньйо", - завершував представлення синьйор Мігель. "Я чув, що на вашому ранчо багато травм, то ж синьйор Лонгіньйо буде розказувати вам, як праювати наполегливо і при цьому менше шкодити своєму здоров'ю". Дієго довго працював на різних ранчо з сином синьйора Мігеля - Родріго - тому це вже точно була креатура синьйора Мігеля.

Після представлення, Дон Хорхе разом з робітниками привітали синьйора Мігеля з вчорашнім ювілеєм, а також початком роботи на їхньому ранчо. Після цього Дон Хорхе залишив ранчо, а от голови робітників не залишала думка: "Що з нами буде далі?". Перейматися були причини, головна з яких - прихильність синьйора Мігеля до закордонних найманців, особливо - з іншого континенту. Відсутність зараз великих грошей у Суркісіо для їх наймання - не надто втішала, адже на синьйора Мігеля гроші знайшлися...

Минуло кілька днів. І ось перша новина: ранчо залишає давній знайомий синьйора Фуего та його співвітчизник - Хосеп Півас. Для когось дещо несподівано, для когось - закономірно. Адже, не зважаючи на попередні заслуги, Хосеп вже давно не був серед тих робітників, на яких сподівалися на ранчо Суркісіо...

Хто наступний? Дізнаєтесь в наступній серії. Далі буде...