— Європейський футбол потребує таких фінальних матчів, — сказав президент УЄФА, — красивих, коректних, видовищних — і таких переможців, як радянський клуб київське «Динамо». Це найкраща реклама для нашої гри.
Ці слова Артеміо Франкі сказав після закінчення фіналу Кубка кубків - 1975 ...
х х х х х
Базель, стадіон «Сент-Якоб»
Так, чимало проблем було у тренерів київського «Динамо» перед відльотом до Базеля на фінал Кубка володарів кубків.
Адже крім трьох динамівців, які отримали травми на «Раздані», за команду не міг виступити ще й Веремєєв, якого суддя видалив з поля в півфінальному матчі з «Ейндховеном». Але наставники і футболісти з оптимізмом готувалися до фіналу. Напередодні Лобановський був в Будапешті, вивчав гру «Ференцвароша» в матчі чемпіонату Угорщини. На одному із занять з тактики команда уважно переглянула відеозапис півфінальної зустрічі «Ференцвароша» з югославською «Црвеною звєздою». Суперник був вивчений.Перед вильотом до Базеля динамівці давали скупі інтерв’ю, зміст яких зводився до одного: буде важко!
«Ференцварош» теж мріяв про перемогу. Адже на шляху до фіналу угорський клуб вивів з розіграшу досить грізних суперників — володарів кубків Уельсу, Англії, Швеції та Югославії. Наставники «Ференцвароша» — досвідчений Єні Дальнокі і знаменитий володар «Золотого м’яча» Флоріан Альберт — знали смак перемог в подібних іграх. Вони сподівалися на успіх. І Дальнокі відразу ж після закінчення другого півфінального матчу з «Црвеною звєздою» впевнено заявив журналістам:
— Думаю, що гра з «Динамо» в фіналі для нас буде легше цього матчу з володарем Кубка Югославії. Ми повинні перемогти...
Здається, в той день, 14 травня, час тягнувся дуже повільно, поки нарешті на екранах наших телевізорів не спалахнула картинка стадіону «Сент-Якоб». Ось коментатор читає склади команд. Уважно ловимо кожне прізвище: Рудаков, Коньков, Матвієнко, Фоменко, Решко, Трошкін, Мунтян, Колотов, Онищенко, Буряк, Блохін.
Шотландський арбітр Р. Девідсон звичним рухом підкинув монетку. Колотов вгадав, йому вибирати. Але вирішив порадитися з товаришами. Вони вибрали ворота, в яких розминався Рудаков. Протяжний свисток — і вболівальники незабаром зітхнули з полегшенням: динамівці впевнено диктували «Ференцварошу» свої умови, вміло змінюючи ритм атаки, таранячи оборону суперників то на одному фланзі, то на іншому.
Нарешті і гол — в динамівському стилі, після кинджальної триходівки (Коньков — Блохін — Онищенко). Після приїзду до Києва Стефан Решко розповідав:
— Загалом-то ми, звичайно, хвилювалися і навіть трохи нервували. Угорці поступалися нам в класі, в швидкості, але все це вони могли з успіхом компенсувати вольовим настроєм, невгамовним бажанням перемоги, жорсткою грою. Після першого гола стало легше... Потім ще два — Онищенко та Блохіна. 3:0!
Після матчу, на прес-конференції, тренер «Ференцварошу» Дальнокі говорив журналістам:
— Перемогли найсильніші. Перевага київських динамівців у фінальному матчі розіграшу Кубка кубків була незаперечною.
За його словами, володар Кубка Угорщини явно недооцінив сили своїх суперників, не розгадав плану гри радянських футболістів.
— Що насамперед забезпечило успіх «Динамо»? — запитали радянських тренерів.
— Ретельна підготовка до всіх матчів, створення моделей гри з конкретними суперниками, а також те, що всі гравці чітко виконали намічену програму на фінальний двобій, — говорив Лобановський. — Ми виграли фінальний матч перш за все завдяки добре розробленій тактиці...
Як приємно було наступного дня знайомитися з відгуками європейської преси, що віддала належне радянській команді за цю перемогу. Ось лише один вислів президента УЄФА синьйора Артеміо Франкі, який вручив відразу ж після матчу срібний Кубок володарів кубків капітану київського «Динамо» Віктору Колотову:
— Європейський футбол потребує таких фінальних матчів, — сказав президент УЄФА, — красивих, коректних, видовищних — і таких переможців, як радянський клуб київське «Динамо». Це найкраща реклама для нашої гри.
Київ зустрічав володарів Кубка кубків квітами, оркестром, теплими дружніми обіймами. З аеропорту Бориспіль футболісти разом зі своїми тренерами поїхали на базу до Кончі-Заспи. Через три дні команді потрібно було надягти футболки збірної СРСР у відповідальному матчі відбіркового турніру чемпіонату Європи зі збірною Ірландії.
х х х х х
Повторюю те, про що вже писав. Поки рукопис в роботі, запрошую взяти участь усіх, хто не байдужий до історії достовірно легендарного клубу. На форзаці перевиданої книги може бути розміщена реклама або названі можливі інвестори. Почав адже цю справу, не маючи на те ніяких засобів...
Деві Аркадьєв,
9 серпня 2020 року,
Філадельфія.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 22
Загрузка комментариев
