Ну, власне кажучи... глядачі були. Але не на трибунах. А біля екранів телевізорів і комп’ютерних моніторів. Не було елементу глядацького впливу, коли команда відчуває підтримку своїх прихильників.
Так, були нулі на табло... Але була і гра. Було протистояння тренерських думок, що і було можливо найцікавішим.
Згадуючи гру «Динамо» при Михайличенку, не можна було не помітити той факт, що внаслідок пресингу суперника (здебільшого «Зорі» чи «Десни») команда втрачала м’яч після 4-5 передачі. У той же час і суперник завдяки двом-трьом передачам міг виходити на ударну позицію. Що і приводило до небажаних голів.
Отож було цікаво, а як діятиме у цій ситуації Луческу. І відповідь була така – більш активне використання пресингу. Зразу ж після втрати м’яча. Отож внаслідок двох-трьох передач «Десні» добиратися до динамівських воріт уже не вдавалося.
«Динамо» ж, відібравши м’яч, не намагалося відразу ж, мерщій, з усіх сил атакувати. І це було несподівано. І це до певної міри бентежило гравців «Десни». Та і по виразу обличчя Олександра Рябоконя було помітно, що гра нині йшла по дещо незвичному для нього сценарію. І «Динамо» змогло ігровим аргументам «Десни» протиставити свої аргументи. І навіть до певної міри переграти своїх суперників. Але ж... щоб перемагати, треба забивати. А це не вдавалося зробити.
Десь за півгодини до закінчення матчу, динамівці змогли притиснути «Десну» до власних воріт. Бо і ситуація зовов’язувала. Однак усе ж кияни діяли при цьому надто прямолінійно і це результату не давало.
Так, нині «Десна» досить-таки міцненький горішок... Згадується, як у цей момент були замінені троє найбільш активних у атаці гравців – Картушов, Філіпов, Будківський... І виникало враження, що «Десна» під кінець матчу, так би мовити, берегтиме нічию і зробить акцент на оборону.
І що ж? Деснянці хоч і більше захищалися, але ж при нагоді і атакували великими силами. Навіть при відсутності вищезгаданих гравців.
Звертало на себе увагу намагання Буяльського активно грати на «другому поверсі». І це було і справді ж небезпечно для воріт суперника.
У початкові півгодини першого тайму «Динамо» демонстративно не використовувало далеких передач. А потім, у останні п’ятнадцять хвилин перед перервою динамівці передачі на далеку відстань почали активно застосовувати.
Ми не побачили у цьому матчі уже звичних флангових проходів Миколенка, але можливо при якихось інших обставинах ми такі ходи у грі команди побачили б. Тобто команда практикує різні варіанти гри і це не може не радувати.
Отже певні зрушення, свіжі барви у грі команди наявні, хоча, як бачимо, результат це не завжди приносить. Але в усякому разі це крок уперед. Хоч, може, і крок не надто помітний.
Отож тренери змінюються, а проблеми залишаються. А щоб чогось досягати у національному чемпіонаті, треба перемагати. А це не завжди удається.
Отож і чемпіонат цей не настільки слабкий, як про це інколи кажуть. Та і тренери у цьому чемпіонаті трапляються вдумливі.
І, мабуть, наступна гра «Динамо» і «Десни» буде іншою, але не менш цікавою, ніж та, що відбулася. Бо іншим на той час буде «Динамо» і іншою на той час буде і «Десна».