Отож — єврокубкова весна! В умовах реальної зими... А все ж газон стадіону мав хвилююче-зелений колір та і сам футбол додавав лютій зимі усе ж дещицю весняної аури.
Отож “Динамо” - “Брюгге”... Продовження давньої суперечки. Але вже з дещо іншими дійовими особами. Істину знаходимо... у суперечці?! Чи лише намагаємося знайти.
..Непросте явище - бельгійський футбол... Насамперед високий рівень організації гри. Активний пошук талантів по всьому світу, що їх, підшліфувавши, можна запропонувати потім уже командам з... більш грошовитих чемпіонатів. Готовність, відповідно, внаслідок цього до суттєвих змін у складі команди. І гостре відчуття у гравців, так би мовити, другого ешелону, що можливо вже завтра треба буде виправдовувати свій більш високий статус — статус гравця основного складу. І це не якась нездійсненна мрія, а сувора і дуже можлива реальність. І це, звичайно ж, є і суттєвим стимулом, і потужним важелем морального впливу на гравця.
І у той же час у бельгійського клубу якихось особливих революцій у футбольній справі теж ніби не спостерігається. Винаходити велосипед тренерський штаб їхній теж не намагається, навіть якщо для цього будуть і немалі підстави.
Луческу знає і футбол бельгійський, і футбол голандський. І нібито знає, як з їхніми клубами грати. Але ж до тренерських підходів Луческу бельгійці теж ніби придивилися, бо і були підстави.
Запам'яталося, як був забитий гол Буяльським. Удар був не на силу, а на майстерність виконання. Удар підкручений. Удар обвідний, коли воротар не бачив моменту удару.
Були удари і, так би мовити, “з другого поверху”. Удари, що могли б і принести успіх. Удари, що були наслідком стрімкого розиграшу м'яча. Бо нині, в умовах в'язкої і уважної оборони, створити щось хоч трохи реальне в районі штрафного майданчика просто так не удається.
У бельгійців були моменти після виконання кутових. І гол був забитий тоді, коли гравці “Брюгге” влаштували неабияку метушню біля воріт “Динамо” і змусили розгубитися і Бущана, і динамівських захисників. А найменше метушився Мехеле, який точним ударом і зрівняв рахунок. І зробив це з давно відомої і добре звичної точки — правий (від воротаря) кут воротарського майданчика. При Лобановському і самі кияни не раз вражали ворота суперника саме з цієї позиції. А нині від цього нібито і трохи відвикли.
Запам'яталася передача бельгійців з лівого флангу, коли мяч, підправлений кимось з їх форвардів, перекочував аж на правий фланг і це додало атаці стрімкості і динаміки. Загалом треба відзначити і умілу гру “Брюгге” на флангах і раціональні, продумані дії під час виконання кутових. У бельгійців це не лише можливість, а і грізна зброя.
Живемо у часи, коли гру будь-якої команди можна уважно (і до того ж не раз!) переглянути. І навіть на чотирьох моніторах одночасно. Отож для досягнення успіху треба завжди приберігати якісь несподіванки, якісь сюрпризи. Чи є щось таке у творчій лабораторії динамівського штабу?! Мабуть, таки є. А ось чи спрацює це у матчі-відповіді там, у Бельгії. Ну, будемо на це усе ж сподіватися.
Бо бельгійці поставилися до динамівської гри з увагою і осторогою і взяти їх просто так, голими руками — навряд буде можливість. У “Брюгге” пристойна виучка і непоганий вибір гравців. І все ж у діях цієї команди таки проглядається певний стандарт, певна узвичаєність у діях. Отож і потрібне щось, що могло б до певної міри бельгійців збентежити і подивувати.
То як грати там, у Брюгге? В умовах, коли мороз і сонце... і день чудовий... Та, мабуть, так само, як і у Києві. Лізти напролом, відкриватися — навряд чи варто... Бо бельгійці уміють гостро контратакувати. І все ж шукати свій шанс. І не втратити його, якщо трапиться.