Отож... збагачуємось досвідом — і гірким, і солодким! А чого ж і не збагачуватися?! Бо наступна така нагода, може, випаде і не скоро.
Життя переповнене несподіванками. І приємними, і не дуже. А ми на них реагуємо. Чи зразу. Чи потім.
Бува, напишеш щось. Короткоформатне і віршоване. А мине час і не згадаєш, а з якого ж приводу це писалося.
А тут і згадувати, бач, не треба, бо наступні кілька рядків написані були якраз після матчу “Вільяреал” - “Динамо”.У вирі буднів, у кипінні часу -
Ну, як усе ж бо без розчарувань?!
Збагачуємось досвідом поразок -
А він важливий дуже... як не глянь!
Бо, може ж, він таки наблизить... ох...
І веселіший досвід перемог.
Отож по два голи (і тут, і там!) нам, а ми їм... (і там, і тут!) ні одного.
Бо непростий він, іспанський футбол... І коли це збірна країни, і коли це помітні чи й не дуже помітні клуби. Але ж були у нас — і перемоги! Є і гравці, що іспанцям по два голи забивали у одному матчі. Але ж якісь вони, ці гравці... чи нерішучі... чи не щастить їм.
Бо Вадим Кравець, що колись у складі “Динамо” два голи “Валенсії” забив, подумав... подумав... і вирішив — краще у Туреччині феєритиму, бо тут, у “Динамо”, чи справлюся. А Олександр Гладкий, що колись у складі гірників забив два голи (до речі, обидва — ударом головою!) самій “Барселоні”, що ж... і у “Шахтарі” гравцем основного складу по суті не став. Та і в “Динамо” себе у повну силу не виявив.
Отож і виходить, що вони нам — чотири... А ми їм - тільки нуль! Бо, мабуть, гравці “Динамо”, що цього разу вийшли на поле, ще тільки вчаться... іспанцям по два голи забивати. У одному матчі.
Але ж результат кожного матчу можна оцінювати по-різному. Скажімо, поєдинок “Зоря” - “Динамо” - 0:2. Віктор Скрипник, що очолює “Зорю”, поздоровив киян з перемогою. І це викликає повагу, бо це достойно. І в той же час цей талановитий тренер терзався сумнівами — чи заслужена ця перемога... Ну, може, у очільника “Зорі” були якісь неабиякі, але ж приховані козирі, що їх усе ж... саме у цьому матчі... використати і не вдалося.
Бо, може, якби Луческу у матчах з “Вільяреалом” зумів таки викласти усі свої козирі (і з лівого рукава... і з правого рукава...), то Унаї Емері так би не підскакував від радості, як ми мали це нагоду спостерігати.
До речі, Емері на радощах заявив, що у матчах з “Динамо” “Вільяреал” показав свою кращу гру у сезоні. Ну, що тут скажеш... Ну, дозволили їм — кращу гру показати. А наступного разу — добре подумаємо.
А Віктор Скрипник, може, ще навчить Гладкого, який нині у його команді, як два голи “Вільяреалу” забити. Ну, якщо “Вільяреал” усе ж “Зорі” трапиться на дорозі. Бо форвард же здібний. Хоча і вік у нього за футбольними мірками не наймолодший.
Отож гіркий досвід... отримали! Ну, хто де... “Зоря” у чемпіонаті, а “Динамо” і “Шахтар” у Лізі Європи. А як щодо солодкого?! Ну, щодо цього — до Петра Олексійовича, одного з наших президентів. Але до нього... не за солодким досвідом, а за солодкою карамеллю. Бо і у президентів з кондитерським ухилом досвід інколи буває гіркуватим.