Рух і... "Рух"!

Лобановський свого часу, висловлюючи своє бачення футбольної гри, вживав і такі терміни, як... простір і час. Терміни більш співзвучні, скажімо, фізиці чи філософії. Але ж і для футболу ці слова мають своє і загальне, і конкретне значення. Бо коли команді треба перемагати, а часу залишається все менше, то і сама гра стає, так би мовити, приперченішою.

А щодо простору... “Динамо” сильне насамперед стрімкими і, даруйте за слово, динамічними атаками. Атаками, де фігурують ходи і звичні, і несподівані. Ходи, що змушують суперника і думати, і, певна річ, розгублюватися. А без відповідної дози простору таких замашних атак і не здійснити.

Звідси і бачення поєдинку “Динамо” - “Рух” у такому аспекті: рух стрімких динамівських атак і... “Рух”. Команда, що їй теж дуже не хочеться програвати. Як і попереднім суперникам “Динамо”.

Перед матчем у інтернеті можна було прочитати буквально таке: відомий журналіст “...пророкує дуже нелегкий поєдинок для динамівців”. І тут починається гра і... пенальті! У ворота “Руху”. І відразу ж виникло враження, що матч буде трохи легшим, аніж... “нелегкий”. Та не так сталося, як гадалося.

Де Пена перед пробиттям пенальті трохи нервувався. Бо і зрозуміло — забив би він гол і гра стала б і відкритішою, і розкутішою. Удар був і упевненим, і загалом непоганим, але воротар м'яч таки відбив. І цей факт є суттєвим аргументом на користь того, щоб відповідно поцінувати холоднокровність Циганкова. Бо той у подібних обставинах б'є, так би мовити, разючіше.

А у відомого журналіста справа до... лжепророцтва таки не дійшла, Бо перемога “Динамо” була таки нелегкою, хоч і рахунок, врешті, виявився переконливим — 3:0.

Розмочити рахунок динамівцям удалося аж у другому таймі, ближче до 60-ої хвилини. І футбольна доля, можна сказати, щодо часу ювелірно усе розрахувала. У динамівців був час, аби пожалкувати, що не забили пенальті на початку матчу. А у обох команд, після забитого динамівцями гола, ще був час пограти і виявити власні можливості.

А тепер про порядок і хаос. І про несподівані ходи. Памятаєте матч “Зоря” - “Динамо”?! Сидорчук робить передачу з правого флангу і... Бєсєдин забиває гол. Отож і запитання — а що ж робив Сидорчук... на правому фланзі?! Він же ніби... не фланговий гравець. А вся справа у тому, що таке поняття, як тотальний футбол, ніхто не відміняв! Щоправда, і втілюються положення цього ж таки тотального футболу у кожного тренера і у кожної команди, та навіть і у кожного гравця по-різному.

Або ще. Поки гравці “Руху” напружено, прискіпливо і пильно спостерігали — а як там Буяльський... Куди він біжить — уздовж поля чи упоперек... І чи не заснув при цьому... Ось тут і активно виявив себе Караваєв, забивши два голи. Хоча цей гравець раніше у складі “Динамо” голами не відзначався.

Є у штрафному майданчику, так би мовити, “больові точки”, звідки голи і не раз, і не два забивали. Скажімо, лівий і правий кути воротарського майданчика. І від воріт ніби недалеко. І воротарю втрутитися у гру в цих точках досить непросто.

Перший гол Караваєвим був забитий після помилки рухівського захисника. Так, помилка була... Але ж її — ще треба було використати! А чому Караваєв, що більше діє на фланзі, опиниася поблизу “больової точки” - правого кута воротарського майданчика... Може, його нетерпляча аура тотального футболу у спину підштовхнула?!

І ще. Згадується, як колись Володимир Безсонов, оволодівши мячем біля свого штрафного майданчика, не віддавав мяч своїм півзахисникам, а сам стрімко йшов уперед, активно використовуючи дриблінг. Доходив при цьому аж до штрафного майданчика суперника. І гра суттєво загострювалася. Бувало, що і голи забивалися.

У матчі “Динамо” - “Рух” Денис Попов, оволодівши мячем (щоправда, у середині поля...) по-безсоновськи пішов уперед і ледь не забив. Таких рішучих ходів від Попова ще ніби не доводилося спостерігати. А гол таки забив після цього, підхопивши м'яч, Караваєв. І знову питання — чому цього разу Караваєв діяв у центрі штрафного майданчика, а не перебував на фланзі?! Мабуть, там трохи веселіше.

І про гол Сідклея. Тренерам “Динамо” далеко не завжди удавалося використовувати кращі якості технічних бразильців. Так ось де бразильці у складі “Динамо” бувають ефективними — у штрафному майданчику, де немало гравців суперника, де спрацьовує, може, й не надмірна техніка, а звичайні, хоч і не завжди звичні, акуратність і винахідливість.

Отож що моємо?! Простір... і рух. І нелегку перемогу в межах відведеного часу.