В українській мові крок — це відстань між ногами під час руху. До московинського "шаг" — рух маємо инші відповідники: ступа, хода, хід.Та й "крокувати" кінотеатр не може, бо ж ніг немає...
відстань між ногами людини, величина, практично стала, і становить практично "розмір дзюрки в дупі"... Ноги (обидві), вони ж "ростуть" з однієї точки...
KРОКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Те саме, що іти 1, 5; марширувати. Незаможницьке військо хвацько крокувало з піснями від казарм до повітового нардому (Гончар, II, 1959, 243); // Проходжуватися, прогулюватися. На палубі у присмерку вечора густо крокували пасажири (Епік, Тв., 1958, 268).
Просто з цікавості забив слово крокувати в гугл. Перше посилання...
У роках зближення мов націй :"Дієслово крокувати хтось нерозважний переклав із російського шагать. Та біда в тому, що слово крок, від якого штучно створено нове дієслово, має в українській мові далеко вужчу семантику, ніж російське шаг; це, власне, не рух, а тільки відстань між ногами під час руху: «Дурному з кроку ступити — сто днів одпусту доступити» (М. Номис). А до російського шаг — «рух» є в українській мові інші відповідники: ступа («На тому березі почулася кінська ступа». — М. Коцюбинський), хода («Він ішов попереду легкою оленячою ходою». — О. Гончар), хід («Гусій тільки піддає ходу». — М. Коцюбинський). Тим-то й такі вислови, як идти пешком, буде по-українському не йти кроком, а йти ступою («Проти вітру повільною ступою йшли коні». — С. Чорнобривець), замедлить шаг — уповільнити ходу («Пара зацікавила Сергія, і він навмисне уповільнив ходу». — В. Козаченко), ускорить шаг — наддати ходу, придати ходи («Гнідко ще дужче придав ходи». — Панас Мирний). Виходить, що й семантично неологізм крокувати шкутильгає на всі чотири, він не вточнює поняття руху, а лише пантеличить звиклого до усталених давніх слів читача. Не дивно, що такий неологізм не прищепився в живій народній мові, дарма що ним рясніють сторінки наших книжок і шпальти газет. Мені досі не доводилося чути з живих уст щось на зразок: «Де голова колгоспу? — А он крокує до правління. — А бригадир де? — А той давно вже покрокував додому»… Тим часом кажуть і, мабуть, ще довго казатимуть: «Голова йде (а в разі потреби надати певного нюансу, то — чимчикує, дибає чи, коли поважно, то простує) до правління», а бригадир, безперечно, «давно вже подався додому»."
Ви здивуєтесь скільки тлумачень має слово "володіти"...
Просто з цікавості забив слово крокувати в гугл. Перше посилання...
Антоненко-Давидович застерігає, проте не так категорично, як Ви
Не байдужа вона до нього.
І трошки до Сидорчука...