Кілька думок Сергія Болотнікова по смертельному ДТП за участі авто Ярославського.
1) Звісно, не можна робити жодних категоричних висновків без слідства і суду. Невідомо, хто був за кермом і хто взагалі винен в смерті пішохода. Наразі маємо лише інформацію ЗМІ, тому далі буде лише субєктивна її оцінка.
2) Поки що вся інформація змушує мене сумніватися в тому, що за кермом був НЕ Ярославський.
Як стверджують журналісти, Ярославський – один з небагатьох олігархів, який зазвичай не користується послугами водія і сам керує своєю машиною.
Збити пішохода за містом набагато важче, ніж в місті. Потрібен або неймовірний збіг обставин (погана погода, проблемна дорога, екстремальна ситуація, тощо – і наявність пішохода саме в цей момент і в цьому місці), або повна неадекватність пішохода, або… не дуже тверезий водій. За інформацією журналіста УП Михайла Ткача, за кілька годин до ДТП Ярославський був нетверезим.
Водій не залишився на місці ДТП, більше того, не помітив зникнення знаку або не знайшов його. Схоже, водій або дуже не хотів, щоб його впізнали свідки, або, знову ж таки, не мислив тверезо.
Міністр внутрішніх справ заявив, що людина, яка зізналася в скоєнні цього ДТП, насправді була в іншому місці. Якщо водієм був не Ярославський, навіщо посилати в поліцію ліву людину? Чому не винного? Це дуже підозріло.
Коротке інтервю Ярославського – це суцільна неповага до людей, які хочуть знати правду, а місцями взагалі хамство і відверте знущання. Він стверджує, що не знає навіть номерів своєї машини, і посилає брати коментар у його кортежу. Навряд люди, яких можуть запідозрити у вбивстві, якого вони не вчиняли, так розмовляють – вони переживають і намагаються якомога гучніше донести докази своєї невинуватості.
Терміновий виліт в Лондон теж, мяко кажучи, не додає Ярославському віри. В прес-релізі компанії Ярославського сказано, що він полетів побачитись зі сімєю і цей політ був запланований раніше. Дійсно, кращого моменту для відпочинку з рідними і не придумаєш.
3) Проблема в тому, що ми досі живемо в країні, де немає поняття «справедливий суд». Зазвичай подібні справи у нас перетворюються на політичні. Підозрюваного відмазують, але «беруть на гачок» і змушують поділитися бізнесом або стати лояльним до влади. Хоча судячи з реакції міністра МВС, це не той випадок, принаймні станом на зараз. Тоді можливий інший варіант – влаштувати показуху з начебто найпрозорішим і найсправедливішим судом. Це дуже зручно, враховуючи, що фізично садити за грати нікого не треба – навряд Ярославський повернеться в Україну, якщо йому оголосять підозру.
Простіше кажучи, жодному рішенню не буде віри. Суспільство винесе власний вирок. І репутація Ярославського постраждає назавжди, навіть якщо він насправді не винен. Але мені не буде його шкода. Бо саме такі люди як він будували нашу країну в її нинішньому вигляді і створили цю «судову» систему. Ось, будь ласка, отримуйте результат.
4) Думаю, навіть при найгіршому для Ярославського розвитку подій Металіст ще рік-два проживе. Він занадто багато вклав і наобіцяв («Даю слово – больше никогда Металлист не исчезнет с футбольной карты Украины»), щоб одразу все прихлопнути. Але якщо Ярославський буде переховуватись за кордоном як Димінський і очікувати на зміну влади, з якою можна домовитись, до того часу його бізнес-імперія вже почне розвалюватись. І першим посипиться клуб. Ось вона – ціна, яку ми платимо за олігархічний футбол. Одна поїздка на машині…
(взято с ТГ "Та то таке")