Сумно, боляче, невесело, програли…
Я б навіть сказав, що продули під фанфари, як казав один з героїв відомого радянського серіалу. До того ж фанфари виявились іржавими, а ноти написані симпатичними чорнилами...
Одним словом, вчорашня гра збірної – це не суєта суєт, це жах жахів. Я до вчорашнього вечора думав, що гірше грати, чим грає нинішнє Динамо вже не можна, а виявилось, що моя думка була хибною.
Виявилось, що можливо.Нашу команду в грі зі скоттами було видно лише хвилин 10, ну – 15-ть, якщо бажаєте. А більше її на полі не було. В першому таймі, ще якось щось трималось, а в другому – від гри залишились лиш рожки та ніжки. Гри не було, на полі були лише 11 розгублених істот чоловічої статі, які намагались дотерпіти до кінця матчу. Не дограти, а дотерпіти. А потім і терпіти кинули....
Головною помилкою Петракова стала заміна Степаненка на Сидорчука. Я розумію тренера навіщо він це зробив. Наш коуч лякався того що Степаненко, який отримав в першій половині гри гірчичника, в другому таймі, втомившись, обов’язково отримає і другу, чим залишить команду в меншості. Але замість того, щоб прискорити гру в центрі поля, виявилось, що після цієї заміни, команда з 46 –ої хвилини, нараховуючи 10-ть польових гравців, все ж таки грала в меншості.
Вчора вперше грала справжня команда Петракова. Якщо до цієї гри гравці сповідовали гру від Шевченко, то у вчорашньому матчі, залишившись без Шапаренко і Зінченко, від гри яку культивував колишній тренер не залишилось жодної сторінки. І ми побачили нарешті обличчя команди від Петракова. І воно виявлись не обличчям, а маскою: ми під нею нічого не побачили.
Мені здалось, що гравці під тиском шотландців абсолютно не розуміли, що їм потрібно робити, куди бігти, кого бить. Згадайте - Малиновський віддає передачу на вільне місце, а Сидорчук, якому потрібно підбігти до цього м’яча всього 2-3 метри, стоїть як соляний стовп і чекає передачу в ноги.
Згадайте, що зовсім, від слова «абсолютно», не грав правий фланг. Ярмоленко в своїх еміратах майже втратив останні ознаки форми, а граючий під ним Караваєв, не розуміючи, що йому з цим робити, втрачав м’яча з регулярністю, що вживання російського матюка нинішніми випускниками середньої школи виглядає літературою Срібного віку. І виявилось, що найдосвітченіші гравці Караваєв і Ярмоленко, разом з Сидорчуком, на мою думку були найгіршими гравцями цій грі. Що тоді горити про молодь. І якщо на гру Сидорчука я вже давно махнув рукою, то, чесно кажучи, гра Андрія і Олександра мене здивувала. Я звик, що успішних дій цієї пари, але їх вчорашній звортній наступ визивав лютий розпач і бажання щось розбити.
На їх фоні навіть Бондар з Матвієнко добре зіграли. Так, розумію, що забили перший гол з – під Бондаря, але ж згадайте або подивіться фрагменти, що тої миті робив наш великий Сидорчук. Він дивився кіно про футбол.
До Михайличенко ж у мене питань по суті майже немає: свій фланг він закрив. Так, він помилявся, так, він втрачав м’яча, але з його флангу небезпеки майже не було. Крім того, він ще намагався допомагати Мудрику.
Про лінію атаки, про півзахист писати не буду. Бо ні атаки, ні конструктивного півзахисту не було. Був натовп, не скріплений ні системою, ні ідеєю. Хто ж назве намагання Мудрика обвести двох-трьох шотландців, малюнком гри.
Не було малюнка. Не було ні чорного квадрату Малєвича, ні шишкінських ведмежат в лісі, а був лиш жах Мунка, відтворений Петраковим на зеленому полі Хайден Парку.
Не збираюсь жаліти Петракова і шукати йому виправдань. Не бажаю чути про невмілих дерев'яних гравців, нині суть не в них. Та й не такі вони дерев'яні. А суть в тому, що Петраков, кинувши в бій ще необстріляну молодь (Піхальонок, Мудрик, Михайличенко, Бондар та й Трубін), не зумів створити з них колектив, об’єднаний ідеєю гри. А потім, спостерігаючи за розгромом, не зумів замінами, перестановками чи іншими методами втримати команду в більш – менш в хоч в якійсь подобі гри.
Не можу зрозуміти, як при переважаючому часі володіння м’ячем можна дозволити 23 рази вдарити по своїм воротам і нанести всього три удари по чужим воротам, з яких два були заблоковані, а один прийшовся по горобцям.
Не можу зрозуміти, як бачачи, що вийшов грати велетень Дайк, нічого не вжити по його нейтралізації.
І так далі…
На мою думку Петракову потрібно ліпити нову команду. Команда від Шевченко нарешті і на жаль закінчилась. Команди від Петракова - ще немає. І я не дуже вірю, що Олександр Васильович, на відміну від Шевченко, здатен її зліпити.
Так, друзі, може Петраков хороша і добра людина, навіть прекрасна. Але хороша людина - не спеціальність, не фах і не посада. На жаль.
Тому, чекаючи гру з вірменами, я тепер далекий від впевненості в нашій перемозі в суботу. Хоч і дуже хочу її побачити.
З повагою,
Скіф.