Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Дивлюсь я на поле (футбольне) та й думку гадаю. Друзі, в що ми граємо? В так званий істинно динамівський футбол по – костюковськи. Тобто в лонгболи на швидкі фланги і в передачу під удар в карний майданчик.
Красиво, як морські бої давно зданих в брухт елегантних парусних бригантин. Та на жаль скінчились ті часи, як би ми цього не бажали.
Не буду розсусолюватись клавіатурою по аркуші в питанні був гол, чи не було. Про цей ребус, точніше, про цей «іранотрамповський» конфлікт – пізніше.
Бо суть не в цьому, точніше - не ньому. Суть в тому, що Карпати шокували киян. Ну не вірили динамівці, що Карпати підуть забивати з першої хвилини.
Слава богу, цей ганебний період збірної скінчився. Здається… Хоч для Реброва це не було ганьбою, як він повідомив світу на післяматчевій прес-конференції. По його словам гра збірної була ганьбою лише для вболівальників.
Ребров, як написав редактор Трибуни, зробив нашу збірну, збірну України імпотентною, нудною посередністю.
Пам’ятаєте?
Пєтька остервеніло строчив з Максим – кулемету по білим за світле майбутнє комунізму, за синій платочок на Анькиних плечах. Раптом кулемет змовк.
— Василю Івановичу, патрони закінчилися!
— Ну й що, Петько! Ти ж комуніст!
І кулемет застрочив з новою силою.
До чого я?
Що сказати про вчорашню гру Динамо з Оболонню?
Не знаю...
Краще побачити. Побачити легендарного, як сказав вчора коментатор, нудьгуючого Безсонова.
Вчора в «битві титанів» офіційно виграло Динамо, а де – факто програв Микола Балакін, двократний найкращий арбітр УПЛ останніх сезонів.
Хоч дивовижного в першому таймі було безліч, як в роулінговському Поттері: і відмінений чистий гол Емерлаху (на мою думку), і призначений ВАРом дійсний пенальті, і непомічений ніким з купи арбітрів борцівський кидок Пономаренком Гуцуляка в своєму карному майданчику під час кутового, здається, і бандинський удар по нозі Емерлаху Біловаром, і неоднозначне падіння Волошина в карному майданчику Полісся.
Вдалось повністю подивитись кубкову баталію киян з козаками з села Петрового і другий тайм насінєводів з соратниками колишнього баскетболіста – прометеївця пана Дубинського.
Чесно кажучи, за всі ці три тайми бачив лише одну футбольну іскринку. Ту, коли гол забивав Піхальонок після майже геніальної передачі Михайленка.
В попередньому пості я писав про те, що Козловський, президент Руху, де – факто стає президентом Карпат. На такий висновок мене підштовхнула його радісна заява про зняття Лупашка. Пам’ятаєте, що він тоді заявив: «Це найкраще, що могло статись у львівському футболі», а самого тренера назвав «клоуном».
Здається негаразд щось в нашому УПЛ…
Динамо з палаючими очими славно перемагає аутсайдерів. Перемагає так, що щелепи зводить від нудьги. Очі гравців палають, а ноги не вміють. І голова рипить, як стара гарба. Щось не те. Фізикою Динамо давить страшну Кудрівку і непереможний (від слів «не перемагає») славний Епіцентр, очки йдуть, а хочеться заснути під час гри: і нічого не втратиш… Та ми раді - радесенькі.
Зима… Сніг…Мороз… Холодно… Світло по графіку і поза графіком. І до рестарту нинішнього дивного чемпіонату УПЛ залишилось якихось 16 днів: трохи більше двох тижнів.
І все частіше в голову влазить, саме влазить, як його не жени, питання: Динамо?
І вперше за багато років, та й за декілька десятиліть, я не можу сформулювати собі хоч щось схоже на відповідь про можливості нашого, чорт забирай, Динамо і чого від нього очікувати.
