Своєму народженню настільний теніс має завдячувати.. типовій британській погоді. - А чи не перенести наше дійство під дах, сер, -запропонував хтось із ентузіастів великого тенісу своєму партнеру по грі після чергового падіння на слизькому від дощу корті.
У приміщенні цей благородний вид спорту і трансформувався у настільну версію, яку ще часто називають пінг-понг.
Щось китайське звучить у цьому слові, чи не так? Може тому м'ячик та стіл із сіткою так полюбили в Поднебесній, що почали молитися на цей вид спорту, як у Союзі при Хрущові молилися на кукурудзу, а в сучасній Росії марять відродженням великої держави.Та китайці - народ впертий і самовідданий. Коли мільйони батьків віддають своїх 4-5-річних малюків до секцій з цього виду спорту, результат не забариться. І починаючи з 1988 року - олімпійського дебюту настільного тенісу - червоний прапор КНР постійно майорить вище всіх. Були, щоправда, винятки, як корейське "золото" у парному розряді вдома у Сеулі, чи перша та єдина поки вища нагорода у європейців - перемога шведа Вальднера у Атланті. А на Іграх у Токіо господарі радісно салютували ракетками у міксті, а у відповідь японські вболівальники у ейфорійному пориві зірвали із своїх обличь набридлі анті-ковідні маски.
На цій Олімпіаді єдиними з європейців на медаль спромоглися німці, де першу скрипку, точніше першу ракетку, грав тенісист з типовим тевтонським ім'ям Дмитро Овчаров. Його батько Михайло, киянин за походженням, був чемпіоном колишнього СРСР і учасником двох чемпіонатів світу. Овчаров-молодший також народився у Києві, та з дитинства живе у бундесі. Може тому, на клубному рівні він представляє команду "Факел-Газпром" із Оренбурга. Що вдієш: у них, дойчів, якесь сакральне ставлення до Газпрому. Та й назва міста, де базується клуб, звучить явно по-арійські.
Євген Шрайман