Під час матчу 5 туру Ліги Європи АЕК - «Динамо» на Кіпрі стюард відібрав у українських уболівальників антиросійський плакат, пояснивши це тим, що на трибунах знаходиться російська мафія (!), яка не бажає бачити подібні плакати. (з новин) ¬------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Люба моя Еллі!
Скільки років я мандрую світом, але таке зі мною ніколи не траплялося. Почалося все під час рейсу з Афін до Ларнаки. Після трансантлантичного перельоту і пересадки в грецькій столиці, я, ясна річ, втомився не на жарт і солодко задрімав у своєму зручному кріслі бізнес-класу. Раптом прокидаюся від того, що хтось несильно, але досить безцеремонно смикає мене за плече. Розплющую очі - переді мною стюардеса.Обертаюся, і бачу неприємного неголеного типа з ланцюгом на шиї та зневажливим поглядом холодних очей. Захотілося тут же показати йому середній палець, та у нього всі пальці в перстнях, а у мене тільки обручка на безіменному, та й то я її у відрядженнях знімаю (останні слова закреслені.- Є.Ш). Зітхнувши, я відвернувся і з тремтінням почав вивчати ситуацію на фондових ринках.
У Ларнаці уважний Дімітріс - менеджер нашої кіпрської філії - підготував для мене культурну програму, запросивши спочатку на футбольний матч місцевої команди з київським "Динамо". Я - справжній янкі, і віддаю перевагу футболу американському, але відмовитися було незручно, тим більше мій колега пообіцяв, що гру ми дивитимемося у VIP-ложі, з безкоштовними закусками і напоями.
Але в ложу для вибраних нас не пустили. - Вибачте, - працівник стадіону розвів руками. - На ваші місця нам довелося посадити представника російської мафії та його супутницю. Інакше ... - Він багатозначно подивився на небо.
Я не зрозумів його натяків, і глянув на щасливця, що сидів у моєму кріслі. О боже, це був він - нахаба з бізнес-класу! В одній руці росіянин тримав келих з безкоштовним напоєм, а іншою обіймав супутницю - блондинку, молодшу за нього років на тридцять. Мій середній палець свербів, щоб злетіти догори, але Дімітріс міцно схопив мене за руку і теж глянув на небо. Тепер я зрозумів! Вони не хочуть, щоб російські дрони іранського походження приземлилися на їхньому чарівному остріві.
На знак протесту я вмостився поряд із уболівальниками київського клубу, підтримував їхню команду, і навіть допомагав розгорнути плакат із текстом антівоєнного характеру. Раптом на трибуну злетів стюард і почав згортати цей зразок уболівальницької творчості.
-На матчі присутній представник російської мафії, і йому це страшно не подобається, - пояснив він.
Покажи я будь-який жест, з ложі його все одно ніхто не побачить. Тому я витяг з кишені ручку, намалював на звороті плаката середній палець, і сказав стюарду:
Дімітріс чуйно вловив мій пригнічений стан, і наступного вечора повів мене в затишний ресторанчик з видом на море. Там я вперше спробував узо - грецьку "вогненну воду", і вона сприятливо вплинула на мій настрій. Скоро я вже на весь голос реготав, слухаючи розповіді Дімітріса про його амурні пригоди, у відповідь так само голосно ділячись своїми (останні слова закреслені. -Є.Ш.)
Несподівано хтось перервав нашу змістовну бесіду. Перед нами виріс офіціант.
-Будь ласка, розмовляйте тихіше, - ввічливо попросив він. - За сусіднім столиком сидить російський мафіозі із супутницею, і він не виносить галасу.
Я одразу здогадався, про кого він каже. Щоправда, супутниця була інша – місце блондинки посіла брюнетка, але вік був такий самий. Чи вона за ніч перефарбувалася? Повір,Еллі, з якою насолодою я показав би їм обом мої два середні пальці, але ліва рука тримала виделку (я - шульга), а права була забруднена кетчупом. Дуже не хотілося, щоб оточуючі побачили в мені не тільки хама, а й нечупару.
Вранці у двері мого номера хтось гучно постукав. То був Дімітріс, захеканий і схвильований.
-Пол, збирайся швидше. У нас ділова зустріч із людиною, яка інвестує мільйони в кіпрську економіку.
Я в спринтерському темпі прийняв душ, поголився, натягнув костюм і пожував шматочок пальмового листя, щоб убити запах вчорашнього узо. Входячи до офісу інвестора, я спробував натягнути на себе маску акули американського бізнесу – щось середнє між Маском та Трампом. Ти не можеш уявити моє здивування, коли з-за столу підвівся, хто б подумав – Він! Мафіозі з літака, стадіона та ресторана йшов нам назустріч, простягнувши для привітання волохату руку з перстнями. Не знаю, що сталося зі мною цієї хвилини, але забувши про правила пристойності, я подав йому для потиску мій середній палець.
Євген Шрайман